Піпін III Короткий

Піпін ІІІ Короткий (фр. Pépin le Bref; 714 — 24 вересня 768) — король франків із династії Каролінгів, батько Карла I Великого. У 741 році Піпін із братом Карломаном успадкували від батька Карла Мартела мажордомство, що в ті часи означало фактичне правління франками. Піпін, заручившись згодою папи Захарія, повалив останнього короля з династії Меровінгів, і з 751 року посів трон.

Піпін III Короткий
лат. Pippinus Brevis
фр. Pépin le Bref
Король франків
Правління 751-768
Попередник Хільдерік III
Наступник Карл I Великий
Карломан I
Інші титули Король Бургундії
Біографічні дані
Народження 714(0714)
Льєж, Франкське королівство[1]
Смерть 24 вересня 768(0768-09-24)
Сен-Дені, Сена-Сен-Дені, Іль-де-Франс[2]
Поховання
Абатство Сен-Дені : 
Дружина Бертрада Лаонська
Діти Карл, Карломан
Династія Каролінги
Батько Карл Мартел
Мати Хротруда
 Медіафайли у Вікісховищі

Піпіна Короткого називали також Піпіном III, оскільки його діда й діда його діда теж звали Піпіном: Піпін Герстальський та Піпін Ланденський, відповідно.

Відомий також «дар Піпіна» — коли 756 року франкський король Піпін III звільнив Равенну від лангобардів та допоміг Папі Римському стати світським правителем держави в серединній Італії, що містила Рим. У політичному відношенні Папа перебував під захистом франкських королів.

Перші роки правління

Після поділу з братом Карломаном батьківської спадщини отримав більшу частину Нейстрії, Бургундію, Прованс і досить гіпотетичний контроль над Аквітанією.

Ледь Карл Мартел був похований в абатстві Сен-Дені, як почалися смути й війни. Кровний брат королів, Грифон, що перебував під впливом своєї матері Свангільди, опанував Ланом і зажадав собі рівної частки з братами. Карломан і Піпін пішли на нього війною, відняли ті крихти, що він отримав з волі батька, і помістили Грифона в Арденнський замок.

Слідом за тим брати повинні були вести важку війну проти відпалих від них аквітанців, баварців і алеманів. У 742 році вони виступили в похід проти аквітанського герцога Гунольда, спустошили країну на південь від Луари, зруйнували Лош, але марно намагалися заволодіти Буржом. Звідти вони пішли в Алеманію і дійшли до берегів Дунаю, всюди вимагаючи данини й заручників. Через те, що вороги звинувачували синів Мартела в тому, що вони відібрали владу у законної династії, Піпін і Карломан у 742 році звели на престол одного з Меровінгів, Хільдеріка III, не давши йому, втім, ніякої реальної влади.

Примітки
  1. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 181–185. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  2. http://encyclopedia.kids.net.au/page/st/St._Denis_Basilica

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.