Вільнянський краєзнавчий музей
Вільнянський краєзнавчий музей зберігає предмети історії рідного краю від давніх часів до сьогодення[1]. До 25 червня 2021 року мав статус районного краєзнавчого музею[2].
Вільнянський краєзнавчий музей | |
---|---|
| |
Тип | краєзнавчий |
Країна | Україна |
Розташування | 70002 , м. Вільнянськ,Запорізька область |
Засновано | 8 серпня 1968 |
Відкрито | 30 червня 1971 |
Фонд | 2285 |
Загальна характеристика
Станом на 1 січня 2009 року музейна колекція налічувала 2285 предметів, із них основного фонду — 843 одиниці.
Функціонує 7 експозиційних залів:
- заселення краю;
- початку XX століття;
- революційних подій 1917—1920 рр.;
- зал 1920—1930 рр.;
- галерея Слави;
- зал Другої світової війни;
- зал сучасності.
Крім екскурсійної діяльності, музей проводить науково-популяризаторську роботу, організовує масові заходи, систематично влаштовує виставки, підготував добірку матеріалів по населених пунктах Вільнянського району для українського сектора Вікіпедії. Крім того, музей співпрацює з Українським інститутом національної пам'яті, Інститутом історії України НАН України, готує з ними спільні експозиції історичних артефактів[3].
На вході до музею — пам'ятна дошка присячена Якову Новицькому — видатному історику, етнографу, музейному діячу, який певний час працював на території Вільнянського регіону.
Адреса: 70002 , м. Вільнянськ, Запорізька область
Історія
8 серпня 1968 року бюро Вільнянського райвиконкому народних депутатів прийняло рішення № 323 про заснування музею. Розпочалась робота по збиранню матеріалів. Серед творців музею, які вели збиральницьку діяльність, оформляли експозицію, організовували культурно-масову роботу — І. Г. Воробйов, Т. І. Чайка, П. Я. Большеменник, М. А. Сіроштан, Б. С. Бут, В. П. Поставна, Д. П. Левченко, Л. І. Лобода, Б. Г. Билим, Т. В. Волокових. Керував плеядою громадських краєзнавців перший директор музею Микола Інокентійович Сибіряков (1895—1973) — людина непростої долі, великої енергії, самовідданий ентузіаст, учасник громадянської війни. За три роки актив музею зібрав більше як 2000 експонатів (оригінальних і науково-допоміжних), які стали основою побудови експозиції. Музей було відкрито 30 червня 1971 року у невеличкому будинку з 6 кімнат загальною площею 74 м². У 1973 році, коли М. І. Сибірякова не стало, послідовником його справи і продовжувачем розвитку музейної діяльності в районі став Іван Герасимович Воробйов (нар. у 1920 р.) — учасник Другої світової війни, офіцер-артилерист, підполковник у відставці. До виходу на пенсію він працював військовим комісаром району. У музеї працював до 2002 року І. Г. Воробйов — поет, краєзнавець, справжній патріот Вільнянщини.
У 1985 році для музею було відведено нове приміщення, де він знаходиться і зараз — колишню будівлю районного відділу народної освіти за адресою: вул. Соборна, 41. Загальна площа будівлі — 240 м². Експозицію музею було побудовано згідно з тематико-експозиційним планом, затверженим науковою радою Запорізького обласного краєзнавчого музею у 1980 році.
З 2002 року музеєм керує Т. Р. Гриценко.
Галерея експонатів
- Старовинна «баба» на території музею
- Ткацький верстак
- Зал першої третини X століття
- Зал
- Колиска
Примітки
- Вільнянський краєзнавчий музей
- КУ «Вільнянський краєзнавчий музей» Вільнянської міської ради
- Т. Гриценко. Виставка плакатів у музеї. // Дніпровські вогні. 3 квітня 2021 р. С. 2
Джерела
- Вільнянськ. До 170-річчя від дня заснування міста (1840—2010) Бібліографічний покажчик. Видавництво «АА Тандем». 2010
- Рутинський М. Музеєзнавство: Навч. посіб. для вузів / М. Й. Рутинський, О. В. Стецюк. — К.: Знання, 2008. — 432 с. — Із змісту: [в тому числі про Вільнян. краєзнав. музей]. — С. 195—199
- Гриценко Т. Вільнянський краєзнавчий музей / Т. Р. Гриценко, Ю. В. Гаджилова // Енциклопедія сучасної України. — К., 2005. — Т.4: В — Вог. — С.551.
- Вільнянський краєзнавчий музей // Музеї України. — 2005. —№ 2. — С. 24
- Знаменні та пам'ятні дати Запоріжжя на 2011 рік: календар і корот. довідки з бібліогр. списками / КЗ «ЗОУНБ» ЗОР; упоряд. І. В. Шершньова. — Запоріжжя: АА Тандем, 2010. — 200 с. — Із змісту: Нагорна Г. 40 років (1971) Вільнянському краєзнавчому музею. — С. 19–20.