Вільчинський Максиміліан

о. Максиміліа́н Вільчи́нський (лат. Maximilianus Wilczynskyj; 1741, Волинь — 18 (29) липня 1793, Вільно) — руський церковний діяч, священик-василіянин, генеральний вікарій Василіянського Чину з титулом протоархимандрита (1790—1793).

о. Максиміліан Вільчинський, ЧСВВ
Народився 1741(1741)
Волинь, Річ Посполита
Помер 29 липня 1793(1793-07-29)
Вільно, Велике князівство Литовське
Діяльність священик-василіянин
Відомий завдяки руський церковний діяч
Alma mater Грецька колегія святого Атанасія
Науковий ступінь доктор богослов'я
Титул Генеральний вікарій Василіянського Чину з титулом протоархимандрита
Посада Протоархимандрит Василіянського Чину
Термін 1790 ― 1793
Попередник о. Порфирій Скарбек-Важинський
Наступник о. Атанасій Фальковський
Конфесія греко-католик
Родичі Батьки: Йосиф і Констанція

Життєпис

Народився на Волині в сім'ї Йосифа і Констанції Вільчинських. Після вступу до Василіянського Чину вивчав філософію у василіянських монастирях, а на богословські студії висланий до Папської Грецької Колегії св. Атанасія в Римі (прибув на навчання 29 вересня 1766, виїхав — з колегії 10 квітня 1770)[1], де в Римській єзуїтській колегії здобув ступінь доктора богослов'я.

Після навчання деякий час працював місіонером[2], а потім викладав філософсько-богословські дисципліни у монастирських студійних домах: логіку у Вітебську (1773), богослов'я в Полоцьку (1775/1776), богослов'я у Вільно (1780). 1780 року на капітулі Литовської провінції вибраний провінційним секретарем, а на наступній капітулі (1784) — протоконсультором цієї ж провінції. 1785 року призначений настоятелем василіянського монастиря Пресвятої Трійці у Вільно. На генеральній капітулі в Жидичині 1788 року обраний протоконсультором Чину.

В січні 1790 року протоархимандрит о. Порфирій Скарбек-Важинський отримав номінацію на Холмського єпископа і о. Вільчинський як генеральний вікарій перебрав керівництво Василіянським Чином з усіма обов'язками і привілеями протоархимандрита (титул та інсиґнії — жезл, митра, відповідний літургійний одяг).

1793 року після другого поділу Речі Посполитої був зобов'язаний скласти присягу окупаційній російській владі у Вільно, але передчасно помер 29 липня у Віленському монастирі. Похований в крипті під церквою василіянського монастиря Пресвятої Трійці.

Примітки
  1. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 87.
  2. M. M. Wojnar OSBM. Basilian missionary work – missionaries and missions (XVII—XVIII)… — P. 103.

Джерела
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — Analecta OSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.)
  • M. M. Wojnar OSBM. Basilian missionary work – missionaries and missions (XVII—XVIII) // Analecta OSBM, Sectio II. — Vol. IX. — Romae 1974. — P. 95—110. (англ.)
  • Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). — Analecta OSBM, Sectio I. — Vol. 9. — Romae 1958. — 298 P. (лат.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.