Войнар Мелетій Михайло

Народився в с. Босько в сім'ї Миколи Войнара і Катерини з роду Каршень.

По закінченні 5 класу Місійного інституту ім. св. Йосафата в Бучачі вступив на новіціат оо. Василіян у Крехові 22 серпня 1929 р. Перші чернечі обіти склав 7 квітня 1931 р., а вічні — 12 лютого 1935 р. 16 жовтня 1938 висвячений на священика владикою Григорієм Лакотою в Перемишлі у василіянській церкві на Засянні. Восени 1939 р. виїхав на студії до Риму, де в Григоріянському університеті вивчав канонічне право, перейшовши всі три цикли: бакалаврат, ліцензіят і докторат. Тоді повторив 4-й рік богослов'я і здобув ліцензіят. Крім того студіював у Священній Римській Роті (2 роки) процесуальне право, в Священній Конгрегації Собору (2 роки) адміністративне право, в Папському Східному Інституті (2 роки) канонічне право Східних Церков. В часі Другої світової війни був висланий на східний фронт перекладачем на італійську мову.

В 1947 р. переїхав до США, де в Глен-Кові штат Нью-Йорк став професором василіянських студентів: навчав канонічного права й етики, а одночасно був радником Філадельфійського Апостольського Екзархату. В 1952 р. був парохом у Вест Айслип, поблизу Нью-Йорка. В 1953 р. іменований віце-ректором Української Папської Колегії св. Йосафата в Римі, а після двох років — професором східного канонічного права в Католицькому університеті у Вашингтоні, спочатку як асистент, а потім — професор керівник студій канонічного права.

Як знавець канонічного права, о. Войнар займав важливі посади при різних його редакціях: 1) як член Комісії для пристосування Конституцій Чину Святого Василія Великого до нового східного канонічного права; 2) консультор Папської Комісії для Східних Церков у приготуванні Другого Ватиканського собору; 3) виступав як знавець східного канонічного права під час Другого Ватиканського собору; 4) аж до самої смерті був радником Папської Комісії для ревізії кодексу латинського канонічного права. Опрацював для папської Комісії з редакції східного канонічного права епістолярну спадщину Папи Інокентія IV (1243—1254) та Папи Олександра IV (1254—1261).

«Визначався о. Войнар як кропіткий — педантний дослідник, науковий автор і переконливий публіцист. Його основні наукові праці, оперті на архівних матеріялах, появились друком у латинській мові, а його численні наукові розвідки й доповіді поміщені в різних українських й англомовних наукових журналах»[1]. Його часто запрошували українські наукові й культурні організації з історичними доповідями. Останній такий захід, у якому він взяв участь, був Науковий Конгрес в системі СКВУ, присвячений 1000-літтю Хрищення Руси-України, що відбувся в Мюнхені з 28 квітня по 2 травня 1988 р. Зачитав тоді доповідь на тему «Право Київської Церкви за св. Володимира Великого. Джерела і збірки». Після повернення з Мюнхена був госпіталізований. Помер в Глен-Кові біля Нью-Йорка 22 липня 1988 р., а похований 25 липня на єпархіальному цвинтарі в Гемптонбурзі, Нью-Йорк.

• De Regіmіne Basіlіanorum Ruthenorum a Metropolita. Joseph Velamin Rutskyj instauratorum. — Roma, 1949 (докторська дисертація, захист 8 липня 1947);
• De Capіtulіs Basіlіanorum. Roma, 1954;
• Василіяни в українськім народі. Рим, 1955;
• Корона Данила в правно-політичній структурі Сходу (Візантії). «ЗНТШ», 1955, т. 164;
• De Protoarchіmandrіta Basіlіanorum (1617—1804). Roma, 1958.
• Церковний устав Ярослава Мудрого // Сучасність, № 06 (338), 1989. — С. 56-63.