Вільям Геберден

Вільям Геберден (англ. William Heberden; 13 серпня 1710(17100813), Лондон — 17 травня 1801) — англійський лікар і науковець.

Вільям Геберден
Народився серпень 1710[1]
Лондон, Королівство Велика Британія
Помер 17 травня 1801(1801-05-17)[2][3] (90 років)
Лондон, Сполучене Королівство
Країна  Королівство Велика Британія
Діяльність лікар
Alma mater коледж Святого Джонаd
Членство Лондонське королівське товариство і Королівська колегія лікарівd
У шлюбі з Mary Wollastond[4] і Elizabeth Martind[4]
Діти Mary Heberdend[4], Вільям Геберден молодший[4] і Thomas Heberdend[4]
Нагороди

член Лондонського Королівського Товариства

Круніанська лекціяd (1760)

член Королівської колегії лікарівd

Goulstonian Lecturesd (1749)

Harveian Orationd (1750)

 Вільям Геберден у Вікісховищі

Біографія

Отримав первинну освіту в гімназії Св. Спасителя в Лондоні. Наприкінці 1724 року його відправили до коледжу Сент-Джонса в Кембриджському університеті, де він отримав стипендію у 1730 році. Став майстром мистецтв у 1732 році, а в 1739 році здобув ступінь доктора медицини. Він залишився в Кембриджі майже на десять років довше займатися медициною і читав щорічний курс лекцій на тему materia medica (ліки). У 1746 році він став членом Королівського медичного коледжу в Лондоні. У 1766 році він рекомендував медичному коледжу першу конструкцію «Медичних операцій», в якій він запропонував зібрати разом такі спостереження, які, можливо, мали місце для будь-якого органу, і, ймовірно, ілюструють клінічний перебіг чи вилікування захворювань. План незабаром був прийнятий, і три томи конструкції послідовно викладені для громадськості. Геберден опублікував кілька праць у «Філософських транзакціях Королівського товариства»; і серед його вагомих внесків до «Медичних операцій» були статті про вітряну віспу (1767) та стенокардію (1768). Його Commentarii de morborum historia et curatione, результат записок, зроблених у його кишеньковій книжці біля ліжка пацієнтів, були опубліковані в 1802 р.

У 1778 році він став почесним членом Паризького королівського товариства медицини.

Його кар'єра лікаря тривала більше 30 років. У віці сімдесяти двох років він частково вийшов на пенсію, проводячи літо в будинку, який він наймав у Віндзорі, але продовжував займатися практикою в Лондоні впродовж зими ще кілька років.

Особисте життя

Геберден женився двічі. Вперше він узяв шлюб з Елізабет Мартін у 1752 році, у них народився один син Томас. Мартін померла в 1754 році. Він одружився з Мері Волластон, дочкою науковця Френсіса Волластона (1694—1774), і мав ще вісім дітей, з яких лише двоє пережили батька, один — Вільям Геберден молодший, що пішов за батьком у медицину.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. Munk's Roll
  4. Kindred Britain

Джерела
  • Heberden, William (1806). «William Haberden (biography)». / Commentaries on The History and Cure of Diseases (3rd ed.). London: T. Payne. pp. iii–vi. Retrieved 30 November 2009. (англ.)

Посилання
  • Heberden, William (1818). Commentaries on The History and Cure of Diseases (From the last English ed.). London: T. Payne. Retrieved 30 November 2009. Full text at Internet Archive (archive.org) (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.