Вільям Геммонд Райт

Народився в Сан-Франциско, в 1893 закінчив Каліфорнійський університет. У 1897—1944 працював у Лікській обсерваторії (у 1935—1942 — директор).

Основні праці в області спостережної астрономії. У 1903 році встановив у Чилі 36-дюймовий рефлектор експедиції Лікської обсерваторії, за допомогою цього інструменту визначив променеві швидкості багатьох південних зірок. Вивчив спектри Нової Персея 1901 (спільно з В. В. Кемпбеллом), Нової Близнюків 1912 і Нової Змієносця 1919. Виконав перше детальне дослідження спектрів планетарних туманностей; виміряв довжини хвиль великого числа ліній і ототожнив їх; встановив, що всі центральні зірки в планетарних туманностях мають спектри класу O і багато з них нагадують спектри зірок типу Вольфа—Райє. Виявив стратифікацію випромінювання планетарних туманностей, вперше досліджував внутрішні рухи у планетарних туманностях, їхнє розширення. У 1924—1927 роках отримав великі ряди фотографій планет в шести кольорах (від 3600 до 7600 Å). Важливим результатом цієї роботи було надійне підтвердження, незалежно від Г. А. Тихова, того факту, що атмосфера Марса прозора для червоних променів і сильно розсіює сині промені. В останні роки життя займався проблемою визначення власних рухів зірок з використанням далеких галактик як опорних точок.

Нагороджений медаллю Генрі Дрейпера Національної АН США (1928), медаллю П. Ж. С. Жансен Паризької АН (1928), Золотою медаллю королівського астрономічного товариства (1938).

На його честь названі кратер на Місяці та кратер на Марсі.

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Райт Уильям Хэммонд. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)