Вілюйська науково-дослідна мерзлотна станція

Вилюйская науково-дослідна мерзлотна станція (рос. Вилюйская научно-исследовательская мерзлотная станция, ВНИМС ИМЗ СО РАН) — науково-дослідна лабораторія Інституту мерзлотоведення, що організована в 1965 році в селищі Чернишевський (Якутія) для спостереження за геотеплофізичнким станом кріолітозони в районі будівництва Вілюйської ГЕС.

Загальні відомості

Станція займається науковими дослідження за напрямом - "Геофізика кріолітозони". До нього відноситься розробка і вдосконалення геофізичних методів вивчення кріолітозони; вивчення взаємодії інженерних споруд у процесі їх будівництва, експлуатації та проведення ремонтно-відновних робіт з середовищем; комплексні геокріологічні дослідження в районах інтенсивного природокористування.

Історія

Вилюйская науково-дослідна мерзлотна станція Інституту мерзлотоведення Сибірського відділення Академії наук Російської Федерації організована у зв'язку з необхідністю проведення геокріологічних досліджень у районах родовищ алмазів в Якутській АРСР, а також геотеплофізичних досліджень у районі будівництва Вілюйської ГЕС [1]. Ініціатори створення Вілюйської НДМС – директор Інституту мерзлотоведения П.І. Мельников і Об'єднана вчена рада з геолого-мінералогічних і географічних наук Сибірського відділення АН СРСР. Першим начальником ВНИМС став Ростислав Михайлович Каменський [2].

Керівники станції

  • Ростислав Михайлович Каменський (1965 - 1971);
  • Борис Олександрович Оловін (1972-1973);
  • Анатолій Михайлович Снєгірьов (1973 - 2004);
  • Сергій Олександрович Велікін (2004 - дотепер)

Співробітники станції

25 осіб, у тому числі 5 наукових співробітників (1 кандидат наук).

Примітки
  1. Постановление Президиума Сибирского отделения АН СССР № 232 от 9 апреля 1965 года
  2. приказ по ИМЗ № 236 от 29.09.65 г.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.