Віра, Надія, Любов та матір їх Софія

Віра, Надія, Любов та матір їх Софія (грец. αγία Σοφία και οι κόρες της Πίστις, Ἐλπίς, Ἀγάπη, італ. Sapienza, Fede, Speranza, Carità, лат. Sapientia, Fides, Spes, Amor; пом. 137, Рим, Римська імперія) — ранньохристиянські святі, шановані в лику мучениць. Жили у II столітті в Римі. У Православній церкві їхня пам'ять вшановується 17 вересня (за юліанським календарем), 30 вересня (за григоріанським календарем).

Новгородська ікона (XVI ст., Державна Третьяковська Галерея)

Відомості про святу Софію та її дочок відсутні в найдавніших мартирологах, й перші згадки про них відносяться до VII століття. На думку болландистів, ці мучениці є персоніфікацією християнських чеснот, а не реальними особистостями[1].

Життєпис
Свята мати Софія та її доньки Віра, Надія й Любов. Західна Україна 18 ст

Софія, вдова з Мілана, прибула до Риму і зупинилася у багатої пані на ім'я Фессамнія. Згідно з переказами, Віра (грец. Πίστις), Надія (грец. Ἐλπίς) і Любов (грец. Ἀγάπη)[2] виховувалися матір'ю у християнському благочесті. Коли 137 року почалося переслідування християн, матір з дочками ув'язнили й відправили на суд до імператора. Коли вимоги зректися християнської віри не допомогли, Адріан доручив родовитій жінці Палладії[джерело?] переконати матір та дочок вернутися до ідолопоклоніння: поклонитися богині Діані — спочатку обіцянкою багатих подарунків, а потім погрозами.

Але вони твердо сповідували свою віру в Христа. Імператор наказав піддати дочок Софії жорстоким тортурам, але вони дивним чином перенесли їх і загинули, тільки будучи обезголовленими або зарубаними. На день смерті Вірі було 12 років, Надії — 10 і Любові — 9. Імператор віддав понівечені тіла дочок Софії, вона з почестями поховала їх, а сама провела в молитві три дні біля їхнього гробу й померла.

Пам'ять святих вшановується церквою 30 вересня.

Зображення святої Софії з трьома доньками в період Речі Посполитої було присутнє на гербі Київської католицької єпископії.

Початкові грецькі імена дочок — Пістіс, Елпіс і Агапе — були перекладені старослов'янською мовою (староцерк.-слов. Вѣра, Надежда, Люба), і тільки ім'я їхньої матері Софії («Мудрість») залишили без перекладу.

Ікона роботи Карпа Золотарьова (1685 рік)

Див. також

Примітки
  1. Н . В . Герасименко Вера, Надежда, Любовь и София. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2004. — Т. VII. — С. 702-704. — ISBN 5-89572-010-2.(рос.)
  2. Імена відповідають християнським чеснотам з 1-ше послання до Коринтян (13:13)
  3. Снег как символ целомудрия
  4. BBKL Register | Germany | Verlag Traugott Bautz GmbH (нім.). Verlag T. Bautz GmbH. Процитовано 12 грудня 2019.
  5. L'abbatiale Saint Trophime l'ancienne abbaye Sainte Sophie | Commune d'Eschau (фр.). Процитовано 12 грудня 2019.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.