Віротерпимість
Віротерпимість — принцип міжконфесійних, державно-церковних відносин, що характеризує терпиме (толерантне) ставлення прихильників одного віросповідання до іншого, держави з офіційною, привілейованою релігією до інших релігійних напрямів[1].
Історія
Історично, політична і релігійна сфера були найбільш важливими для просування ідей терпимості, так як відмінності в політичних і релігійних ідеологіях вели до численних воєн, чисток і інших проявів жорстокості. Філософи і письменники Просвітництва, особливо Вольтер і Лессінг, активно виступали за релігійну терпимість і їх вплив відчувається в сучасному західному суспільстві. У той же час питання політичної терпимості досі залишаються в меншій мірі осмислені. Хоча недолік релігійної терпимості викликає проблеми в багатьох регіонах світу, відмінності в політичній ідеології привели до сотень мільйонів жертв тільки в XX столітті
Див. також
Примітки
- Юридична енциклопедія
Посилання
- Віротерпимість // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Віротерпимість // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.