Вірґіліо Барко

Вірґіліо Барко Варгас (ісп. Virgilio Barco Vargas; 17 вересня 1921 20 травня 1997) колумбійський інженер і політик, двадцять сьомий президент Колумбії.

Вірґіліо Барко
Прапор
27-й Президент Колумбії
7 серпня 1986  7 серпня 1990 року
Попередник: Белісаріо Бетанкур
Наступник: Сесар Ґавірія
 
Народження: 17 вересня 1921(1921-09-17)[1][2][3]
Кукута, Колумбія
Смерть: 20 травня 1997(1997-05-20)[1][2][3] (75 років)
Богота, Колумбія
Поховання: Центральний цвинтар Боготиd
Країна: Колумбія
Релігія: католицтво
Освіта: Національний університет Колумбії, Бостонський університет, Массачусетський технологічний інститут і School Sacred Heart of Jesusd[4]
Партія: Колумбійська ліберальна партіяd
Шлюб: Carolina Isakson Proctord
Діти: Virgilio Barco Isaksond і Carolina Barcod
Нагороди:

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 1921 року в Кукуті в родині крупного землевласника. Вивчав будівельну справу в Національному університеті Колумбії. 1943 року його було обрано до міської ради Дуранії (Норте-де-Сантандер). Під час Ла Віоленсії емігрував до США, де закінчив Бостонський університет за спеціальністю «економіка» й Массачусетський технологічний інститут, здобувши ступінь бакалавра технічних наук.

1954 року повернувся на батьківщину та вступив до лав Ліберальної партії, 1958 року його було обрано до Сенату, і він зайняв пост міністра громадських робіт. 1961 року Барко отримав посаду посла Колумбії у Великій Британії, 1962 року його знову було обрано сенатором. Впродовж певного періоду він очолював міністерство фінансів і міністерство сільського господарства (1963—1969) в адміністрації Гільєрмо Леона Валенсії. В 1966—1969 роках був мером Боготи.

Від 1969 до 1974 року Барко був одним з директорів Світового банку. Від 1977 до 1980 року обіймав посаду посла в США та на Багамських Островах за сумісництвом. 1980 року подав у відставку в зв'язку з рішенням висунутись на пост президента на виборах 1982 року, втім зняв свою кандидатуру на користь Альфонсо Лопеса Мікельсена, який зазнав поразки на тих виборах.

10 серпня 1985 року Барко очолив Ліберальну партію. За результатами президентських виборів, що відбулись наступного року, він став новим головою держави.

За свого президентства боровся з бідністю, втім провадив непослідовну економічну політику. Він розпочав мирні перемовини з ліворадикальними повстанцями й намагався зупинити зростання наркобізнесу.

Після відставки, від 1990 до 1992 року займав пост посла у Великій Британії. Помер 1997 року в Боготі.

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Roglo — 1997. — 8549233 екз.
  3. Munzinger Personen
  4. http://www.corsaje.edu.co/

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.