Вітторіо Соротюк
Вітторіо Соротюк (нар. 12 квітня 1945 ) — адвокат та громадський, політичний діяч Бразилії українського походження. Заступник президента Світового Конґресу Українців — репрезентує українську діаспору Південної Америки, голова Українсько-Бразильської Центральної Репрезентації.
| Вітторіо Соротюк | |
|---|---|
| порт. Vittorio Sorotiuk | |
| Народився |
12 квітня 1945 Прудентополіс, Парана, Бразилія |
| Громадянство |
 Бразилія |
| Національність | українець |
| Посада | голова УБЦР |
| Термін | з 2003 року |
| Попередник | Йосип Велгач |
| Батько | Жоао Соротюк |
| Мати | Жустіна Гудим |
| У шлюбі з | Еліана дель Кармен Еррерос |
| Діти | 1 син і 1 донька |
Життєпис
Прадід Семко Соротюк родом з села Дітківці (сучасної Тернопольської області України). Діди по лінії батька Жоакім Соротюк і Мадалена Дрогомирська і по лінії матері Жоао Гудима і Катерина Конопацька прибули в Бразилію в 1896 році. Син Жоао (Івана) Соротюка та Жустини (Юстини) Гудими. Народився 12 квітня 1945 року в м. Прудентополіс (штат Парана). Його рідний брат є писанкарем, автор писанки в Українському Меморіалі в Куритибі.
Закінчив юридичний факультет Федерального університету Парани зі степінь бакалавра права. та можливістю працювати адвокатом в сфері екологічного права. Навчався в Інституті досліджень розвитку Женевського університету (Швейцарія). 1967—1968 роках працював завідувачем Учбового центру ім. Уго Сімас при юридичному факультеті Федерального університету Парани. 1968—1969 роках очолював Центральний комітет (профспілку) студентів Федерального університету Парани. У 1969 році організовував акції протесту проти авторитарного режиму, за що кілька разів потрапляв у в'язницю. 1970 року був вимушений емігрувати до Чилі, де на одному зі студентських мітингів познайомився з небогою президента Сальвадора Альєнде — Еліяною, яка стала його дружиною. Після повалення Альєнде у 1973 році повертається до Бразилії. 1980 року входить до групи засновників Партії трудящихся (ПТ).
1983—1991 роках працював адвокатом прокуратури Інституту надр, картографії і флори Парани. З 1991 до 1992 роках був директором Інституту надр, картографії і флори Парани. В ці ж роки був член Національної ради довкілля. 1991 року стає членом адміністративної ради банку «Банестадо». У липні-грудні 1992 року обіймав посаду генерального директора секретарії довкілля уряду Парани.
1992—1995 роках знову повертається до прокуратури Інституту довкілля Парани як адвокат. З грудня 1992 року по жовтень 1994 року працював спеціальним помічником губернатора Парани. У жовтні 1994 року стає секретарем з питань довкілля уряду Парани. Тоді ж виходить з адміністративної ради банку «Банестадо».
У 1996—2002 роках працював в екологічній адвокатурі при неурядових організаціях з охорони довкілля. 1997 року призначено заступником голови комісії з питань довкілля Союзу адвокатів Бразилії в Парані. Перебував на посаді до 2002 року.
Нарівні з адвокатською діяльністю брав активну участь у розбудові українських організацій у Бразилії. У 2002 році очолив наглядову раду Українсько-Бразильської Центральної Репрезентації. 2003 року обирається її президентом. Перебуває на цій посаді дотепер. Також натепер викладає екологічне право на юридичному факультеті Університету Туіуті (м. Курітіба).
Родина
Дружина — Еліяна дель Кармен Еррерос
Діти:
- Жоао Енріке Еррерос-Соротюк (нар. 1983)
- Маріліа Мадалена Еррерос-Соротюк (нар. 1985)