Прудентополіс

Прудентополіс розміщений у штаті Парана приблизно за 200 км від Куритиби, столиці штату. Через муніципалітет проходять автошляхи BR-373 та BR-277. Хоча тут нема високих гір, муніципалітет відомий своїми водоспадами, з яких десять заввишки 100 метрів.

Українська церква

Перша хвиля іммігрантів з України почала прибувати до Бразилії близько 1885 року, коли в районі, де розміщений сучасний Прудентополіс, оселилося 1500 українських сімей, (приблизно 8000 осіб), вихідців із Галичини. Район Прудентополісу навіть має назву Нова-Галичина, саме на честь походження його жителів. Вони повинні були пристосовуватися до незнайомих кліматичних умов, рослинності та землі, тому єдність групи була важливою для успіху на новому місці. Були організовані дрібні господарства фермерів та підприємства промисловців.

Саме місто було офіційно засноване у 1894 році указом губернатора штату Кандіда Ферейра ді Абреу. Місто з сучасними вулицями та чітким плануванням, незвичними для цих диких місць, було збудоване вже в 1895 році. У 1903 році у місті створюються податкова та поліцейська служби, та вже у 1906 році місто стає центром муніципалітету з назвою Прудентополіс на честь президента Пруденте де Мораїш (Prudente de Morais). Українська імміграція в регіоні тривала до середини 1920-х і в даний час місто вважається найбільш українським у Бразилії, 80 % жителів є нащадками іммігрантів.

Друга хвиля імміграції припадає на 1946 рік, коли після Другої світової війни понад 200 тис. українців з числа колишніх захоплених Німеччиною «остарбайтерів», військовополонених, політичних біженців, українців, що воювали на боці Німеччини проти СССР, прибули до Парани.

Більшість переселенців (80 %), знаючи традиції вирощування пшениці, займалися землеробством, заклавши основи перших підприємств з виробництва борошна у штаті. Інша частина українців, що мали спеціальності в різних галузях, пішла працювати у промисловість, здебільшого у меблеву та металообробну, та зайнялася вільними професіями (адвокати, лікарі тощо). Українська громада частково зберегла деякі специфічні риси свого народу, особливо мовні та релігійні (греко-католицька та православна віра).

Прудентополіс приваблює багатьох туристів культурною спадщиною українських іммігрантів. Хоча з першого погляду місто не так сильно відрізняється від більшості таких самих міст штату, воно додало до свого повсякденного життя багато успадкувань української культури: релігію, музику, мову (яку вивчають у школах), народні промисли, вбрання.

Значну роль у підтриманні культурних зв'язків між українськими іммігрантами та їх батьківщиною відіграє релігія. Один з двох головних храмів у місті — греко-католицька церква святого Йосафата. Служіння тут здебільшого відправляються українською мовою, для них характерні незвичні серед католиків спів та діалоги між священиком та вірними. У архітектурі церков приваблюють візантійські мотиви, наявність іконостасів та металевих куполів.

Якщо у тому, що стосується релігії, коріння українців міцне, то інші їхні осередки присвячують себе збереженню культурної спадщини. У Прудентополісі уже більше 60-ти років існує козацьке братство «Українські козаки».[4] Асоціації митців, такі як ансамбль народного танцю «Веселка» чи ансамбль бандуристів «Соловейко», зберігають спадщину предків — бандура вже протягом століть є символом української народної музики. З іншого боку, у кулінарії збереглися такі страви як борщ, вареники та голубці, не говорячи вже про солонину та ковбаси зі свинини. Національний делікатес, який має загальнобразильську славу і що його почали виробляти у Прудентополісі — це краківська ковбаса, на якій спеціалізується фірма з переробки м'яса «Алворада», заснована онуком іммігрантів Діонізіо Опушкевичем у 50-х роках. Неперевершений смак є результатом більшого діаметра виробу та техніки вудження на деревному вугіллі. Ця продукція і досі має домашній смак, незважаючи на десятитонний обсяг щомісячних продажів. Українці Прудентополіса змогли зберегти свою тисячолітню культуру, в той же час додавши до неї деякі відтінки бразильських творчості та синкретизму.

Також у місті діє український «Музей тисячоліття», в якому відвідувачі можуть ознайомитися із українською історією та культурою[5].

19 січня 2010 року президент Федеративної Республіки Бразилія Луїз Інасіо Лула да Сілва підписав закон, згідно з яким 24 серпня проголошено в Бразилії національним Днем української громади.[6]

5 жовтня 2021 року на пленарному засіданні сесії за присутності 13-ти рад місцеві депутати одноголосно підтримали рішення про надання українській мові статусу офіційної в муніципалітеті Прудентополіс[7][8][9].

• Іван Боднарук — український педагог, письменник, есеїст, журналіст, громадський діяч.[10]
• архієпископ і митрополит Володимир (Ковбич)
• єпископ Мирон (Мазур)
• отець Микола Лиско
• отець Доротей Шимчій
• Гуто Пашко — бразильський кінорежисер українського походження

• Prudentópolis — офіційна сторінка уряду (португальською мовою)
• Українці в Бразилії — сайт бразильського посольства у Києві.
• Eparquia ucrainiana — опис Прудентополіса та української Парани на сайті «Ecclesia» бразильської православної церкви. (португальською мовою)
• Prudentópolis — неофіційний сайт міста Прудентополіс. (португальською мовою)
• Прудентополіс — випуск програми «Знайшли у Бразилії» про місто, в якому 75 % мешканців — українського походження