ГЕС Варднілі І

ГЕС Варднілі І — гідроелектростанція на північному заході Грузії. Знаходячись між ГЕС Інгурі та ГЕС Варднілі ІІ (40 МВт), входить до складу дериваційного каскаду на основі ресурсу однієї з найбільших річок країни Інгурі.

ГЕС Варднілі І
42°39′08″ пн. ш. 41°45′41″ сх. д.
Країна	Грузія
Стан	діюча
Річка	деривація з Інгурі, Ерісцкалі
Каскад	дериваційний каскад Інгурі
Початок будівництва	1966
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1971
Основні характеристики
Установлена потужність	220  МВт
Середнє річне виробництво	700  млн кВт·год
Тип ГЕС	пригреблева
Розрахований напір	59  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	3 ХТЗ
Витрата через турбіни	425  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	3 Сибелектроважмаш
Потужність гідроагрегатів	5х260  МВт
Основні споруди
Тип греблі	кам’яно-накидна/земляна
Висота греблі	58  м
Довжина греблі	890  м
ідентифікатори і посилання
Мапа

Відпрацьована на ГЕС Інгурі вода потрапляє у Гальске водосховище, створене на річці Ерісцкалі. Остання первісно була лівою притокою Окумі (впадає у Чорне море північніше від устя Інгурі), проте наразі каналізована в межах проекту Варднільського каскаду та самостійно виведена у море. Сховище з об’ємом 145 млн м³ (корисний об’єм лише 7 млн м³) утримує кам’яно-накидна/земляна гребля висотою 58 метрів, довжиною 890 метрів та товщиною від 10 (по гребеню) до 195 (по основі) метрів, яка потребувала 2,2 млн м³ матеріалу. Гальський резервуар також дозволяє захопити певний додатковий ресурс із самої Ерісцкалі.

Пригреблевий машинний зал обладнали трьома турбінами типу Френсіс потужністю по 73,3 МВт, які при номінальному напорі у 59 метрів (максимальний напір 64,5 метра) повинні забезпечувати виробництво 700 млн кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода потрапляє у відвідний канал довжиною 23,3 км, на якому працюють ГЕС Варднілі ІІ, ІІІ та ІV потужністю по 40 МВт.[1][2]