ГЕС Гордон

ГЕС Гордон – гідроелектростанція у Австралії на заході Тасманії. Використовує ресурс з кількох річок, які починаються на Центральному нагір’ї острова та мають устя на його протилежних сторонах – західній та південно-східній. Станом на другу половну 2010-х років найпотужніша ГЕС Тасманії та п’ята в країні (після станцій Тумут 3, Муррей 1, Муррей 2 та Wivenhoe).

ГЕС Гордон
42°44′02″ пд. ш. 145°58′30″ сх. д.
Країна	Австралія
Адмінодиниця	Тасманія
Стан	діюча
Річка	Гордон, Х'юон
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1977 (перша черга), 1988 (друга черга)
Основні характеристики
Установлена потужність	450  МВт
Середнє річне виробництво	1388  млн кВт·год
Тип ГЕС	пригреблева підземна
Розрахований напір	192  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	3 Fuji
Витрата через турбіни	3х85  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	3 Siemens по 160 МВА
Потужність гідроагрегатів	3х150  МВт
Основні споруди
Тип греблі	бетонна аркова (Гордон), кам’яно-накидні (Серпентайн, Scotts Peak), земляна (Едгар)
Висота греблі	140 (Гордон), 38 (Серпентайн), 43 (Scotts Peak), 17 (Едгар)  м
Довжина греблі	198 (Гордон), 134 (Серпентайн), 1067 (Scotts Peak), 460 (Едгар)  м
ЛЕП	220
Власник	Hydro Tasmania
Оператор	Hydro Tasmaniad
ідентифікатори і посилання
ГЕС Гордон
Мапа

В межах проекту створили два водосховища – Гордон та Педдер (Х'юон-Серпентайн). Перше з площею поверхні 278 км² та об’ємом 12,4 млрд м³ знаходиться на однойменній річці, яка впадає до розташованої у центрі західного узбережжя острова Маккуорі-Харбор – з’єднаної з Індійським океаном вузьким проходом затоки, котра вдається у сушу більш ніж на три десятки кілометрів. Гордон для створення сховища перекрили бетонною арковою греблею висотою 140 метрів та довжиною 198 метрів, котра потребувала 154 тис м³ матеріалу.

Резервуар Педдер має значно менший загальний об’єм – «лише» 2,9 млрд м² (при площі поверхні у 241 км²), проте забезпечує біля 40% ресурсу для роботи станції. Особливістю цього сховища є те, що воно розповсюдилось на долини з двох різних водних систем. Так, гребля Серпентайн перекрила однойменну ліву притоку Гордон, тоді як споруду з назвою Scotts Peak звели на річці Х'юон, яка тече у східному напрямку і належить до басейну Тасманового моря, куди впадає в районі протоки Д’Антркасто. Обидві ці греблі виконані як кам’яно-накидні споруди, при цьому Серпентайн має висоту 38 метрів, довжину 134 метри та потребувала 127 тис м³ матеріалу, тоді як Scotts Peak при висоті 43 метри та довжині 1067 метрів вартувала 584 тис м³ породи. Крім того, неподалік від останньої з гребель для закриття сідловини звели земляну дамбу Едгар висотою 17 метрів та довжиною 460 метрів, на яку пішло 96 тис м³ породи. Створений всіми ціма спорудами підпір дозволив затопити водорозділ між Серпентайн та Х'юон і створити єдину водойму, яка через регульований шлюзом канал McPartlan Pass довжиною 2,5 км дренується до притоки озера Гордон.

Від греблі Гордон ресурс через напірну шахту висотою 137 метрів подається в облаштований у лівобережному гірському масиві машинний зал розмірами 96х22 метри при висоті 28 метрів. В 1977-му тут встановили дві турбіни типу Френсіс потужністю по 150 МВт, до яких у 1988-му додали ще одну таку ж, якій втім надали можливість працювати в режимі синхронного компенсатора (конденсатора). При напорі у 192 метри це обладнання забезпечує виробництво 1388 млн кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода повертається у Гордон через відвідний тунель довжиною 1,6 км.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 220 кВ.[1][2]