ГЕС Залізні Ворота II

ГЕС Залізні ворота II – гідроелектростанція на кордоні Румунії та Сербії. Знаходячись після ГЕС Залізні ворота I, становить одну зі станцій нижнього ступеню (поряд із ГЕС Гогошу) в каскаді на річці Дунай.

ГЕС Залізні ворота II
44°18′15″ пн. ш. 22°33′54″ сх. д.
Країна  Румунія  Сербія
Адмінодиниця Гогошу
Negotin Municipalityd
Стан діюча
Річка Дунай
Каскад Дунайський каскад
Початок будівництва 1977
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1984 – 1986 (перша черга), 1993 – 2001 (друга черга)
Основні характеристики
Установлена потужність 320 (Румунія, після модернізації), 270 (Сербія)  МВт
Середнє річне виробництво 1325 (Румунія, до модернізації), 1325 (Сербія)  млн кВт·год
Тип ГЕС руслово-греблева
Розрахований напір від 5 до 12,8  м
Характеристики обладнання
Тип турбін бульбові
Кількість та марка турбін 10 (Румунія), 8 ЛМЗ + 2 UCM Resita (Сербія)
Витрата через турбіни 4250 (Румунія), 4250 (Сербія)  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 10 (Румунія), 4 R.Koncar + 4 Електросила + 2 UCM Resita (Сербія)
Потужність гідроагрегатів 10х32 (Румунія, після модернізації), 10х27 (Сербія, до модернізації)  МВт
Основні споруди
Тип греблі бетонна гравітаційна + земляна
Висота греблі 29  м
Довжина греблі 1053  м
Шлюз 310х34
Власник Hidroelectrica (Румунія), Elektroprivreda Srbije (Сербія)
Сайт irongates.ro
ідентифікатори і посилання
GeoNames 7576448
ГЕС Залізні Ворота II
Мапа
 ГЕС Залізні Ворота II у Вікісховищі

За сім десятків кілометрів нижче від станції Залізні ворота I Дунай розділяється на дві протоки, котри омивають острів Островул Маре. У лівій (повністю розташованій на румунській території), споруджена гребля зі станцією Гогошу. Праву ж протоку, по якій проходить кордон, перекриває гребля комплексу Залізні ворота ІІ висотою до 29 метрів та довжиною 1053 метра. Виконана переважно як бетонна гравітаційна споруда, вона також включає земляну ділянку довжиною 196 метрів. Гребля утримує водосховище з площею поверхні 78 км2 та об’ємом 800 млн м3, в якому відбувається коливання рівня між позначками 39,5 та 41 метр НРМ (під час повені до 42 метрів НРМ).

Інтегрований у греблю машинний зал первісно обладнали шістнадцятьма бульбовими турбінами потужністю по 27 МВт (по вісім для кожної із сторін). В подальшому додали ще чотири такі турбіни, а румунська сторона модернізувала свої гідроагрегати до показника у 32 МВт.

Турбіни працюють при напорі від 5 до 12,8 метра, при цьому середній напір становить 7,5 метра. Річне проектне виробництво електроенергії становило по 1,3 млрд кВт-год для кожної із сторін.

У складі комплексу працює судноплавний шлюз з розміром камери 310х34 метра. Крім того, дещо вище по течії Островул-Маре прорізаний каналом з другим судноплавним шлюзом.[1][2][3]

Примітки
  1. Hidroconstructia 1.1. www.hidroconstructia.com. Процитовано 7 липня 2019.
  2. The Lakes Iron Gates I and II International Workshop on transboundary water resources management in South -Eastern Europe.
  3. Djerdap-11 (Iron Gate II) Hydroelectric Power Station Serbia - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 7 липня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.