ГЕС Манік-1

ГЕС Манік-1, ГЕС Манікуаган-1 — ГЕС і гребля у гирлі річки Манікуаган за 3 км на захід від Бе-Комо, Квебек, Канада. ГЕС була введена в експлуатацію у 1966—1967 і виробляє 184 МВт, це найменша ГЕС проєкту Манік-Утард[1][2]

ГЕС Манік-1 (фр. Centrale Manic-1)
49°11′29″ пн. ш. 68°19′45″ зх. д.
Країна	Канада
Адмінодиниця	Бе-Комо
Стан	діюча
Річка	Манікуаган
Каскад	Манік-Утард
Початок будівництва	1964
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1966
Основні характеристики
Установлена потужність	184  МВт
Середнє річне виробництво	40 000  млн кВт·год
Тип ГЕС	руслова
Розрахований напір	37  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Радіально-осьові
Кількість та марка турбін	3
Витрата через турбіни	????  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	3
Потужність гідроагрегатів	3 x 61.3  МВт
Основні споруди
Тип греблі	центральна — бетонна, бокові — кам'яно-накидні
Висота греблі	???  м
Довжина греблі	???  м
Шлюз	не є
ЛЕП	???
Власник	Hydro-Québec
ідентифікатори і посилання
GeoNames	5893873
ГЕС Манік-1
Мапа
ГЕС Манік-1 у Вікісховищі

У 1959 році було закінчено будівництво греблі Маккормік за для забезпечення електрикою елеваторів і алюмінієвого заводу. Проте зростання попиту на електрику змусило електрогенеруючу компанію Гідро-Квебек переглянути проєкт. І вже у 1966/67 роках була введена в експлуатацію на цьому ж водосховищі додаткова ГЕС — ГЕС Манік-1[3]

Гребля Манік-1 складається з бетонної центральної частини, де розміщена електростанція, і двох кам'яно-накидних дамб по обидві сторони річки. Західна дамба має 85 м завдовжки, а східна дамба — 110 м. Середній гідравлічний напір — 37 м, але може варіюватися від 34—39 м через морські припливи[4] Разом з сусідньою гідроелектростанції Маккормік використовує водосховище Манік-1 як резервуар.

ГЕС працює в піковому режимі[5] і генерує 40 гігават-годин на рік[5].