ГЕС Увдал І

ГЕС Увдал І — гідроелектростанція у південній частині Норвегії, за 115 кілометрів на північний захід від Осло. Знаходячись перед ГЕС Увдал ІІ, становить верхній ступінь гідровузла у сточищі річки Uvdalselve, правої притоки Нумедалслоген (у місті Ларвік впадає до затоки Бохус, котра належить до протоки Скагеррак).

ГЕС Увдал І
60°15′16″ пн. ш. 8°42′13″ сх. д.
Країна	Норвегія
Адмінодиниця	Nore og Uvdald[1][2][3]
Стан	діюча
Річка	Uvdalselve та її притоки
Каскад	каскад на Uvdalselve
Початок будівництва	1964
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1966
Основні характеристики
Установлена потужність	92  МВт
Середнє річне виробництво	290  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	585  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Пелтон
Кількість та марка турбін	2
Витрата через турбіни	18,5  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	2 по 50 МВА
Потужність гідроагрегатів	2х46  МВт
Основні споруди
Тип греблі	кам'яно-накидна
Висота греблі	46  м
Довжина греблі	350  м
Власник	Skagerak Kraft
Оператор	Skagerak Kraftd[1]
ідентифікатори і посилання
ГЕС Увдал І
Мапа

Забір ресурсу для роботи станції починається в озері Tjorngroan, розташованому на річці Ormtjornbekken (ліва притока Toddola — верхньої течії згаданої нещодавно Uvdalselve). Звідси на відмітці 1140 метрів НРМ провадиться відбір води до тунелю довжиною понад 2 км, прокладеного в південно-західному напрямку до озера Tøddølvatnet/Skarvsvatnet (дренується самою Toddola). В останньому починається другий тунель довжиною понад 12 км, який має південний напрямок та початкову відмітку в 1101 метр НРМ. На своєму шляху він отримує поповнення з водозабору на річці Krukeae (верхня течія Jonndalsae, правої притоки Uvvdalsae) та завершується в озері Vikvatn (належить до течії Olmosae — ще однієї правої притоки Uvvdalsae).

З Vikvatn вода природним шляхом надходить до сховища Sonstevatn, первісно утвореного за допомогою зведеної на Olmosae кам'яно-накидної греблі висотою 44 метри, довжиною 320 метрів та шириною по гребеню 10 метрів, яка потребувала 500 тис. м³ матеріалу. В 2012—2014 роках з метою підсилення рівня безпеки споруду наростили на 1,9 метра, при цьому довжина зросла до 350 метрів, а ширина до 13,6 метра. Проект потребував 130 тис. м³ матеріалу і не призвів до змін рівня води у сховищі — цей показник так і залишився в діапазоні від 1029 до 1060 метрів НРМ, що забезпечує корисний об'єм 220 млн м³. Сховище поглинуло три озера — Mevatne, Sønstevatn та Sigurd Tjønn, на які розпадається при здреновуванні до нижнього рівня.[4][5][6]

До Sonstevatn надходить додатковий ресурс із водозаборів на озерах Damtjern (дренується Imongbekken, правою притокою Uvvdalsae, яка впадає в неї вище від Olmosae) та Lortetjonne (звідси витікає мала ліва притока Olmosae). В обох випадках прокладені короткі тунелі (до притоки Sonstevatn або самого Sonstevatn відповідно), а відбір води до них відбувається на позначках 1223 (Damtjern) та 1062 (Lortetjonne) метрів НРМ.

Від Sonstevatn через правобережний гірський масив Uvvdalsae прямує головний дериваційний тунель довжиною понад 7 км, який на своєму шляху також приймає ресурс з двох її приток — Loyngardae та Tverrae (в останньому випадку прокладено короткий тунель-відгалуження).

Споруджений у підземному виконанні машинний зал обладнали двома турбінами типу Пелтон потужністю по 46 МВт, які при напорі у 585 метрів забезпечують виробництво 290 млн кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода по відвідному тунелю довжиною 5,2 км транспортується в Uvvdalsae, звідки спрямовується на ГЕС Увдал ІІ (скидає воду в озеро Norefjorden перед ГЕС Mykstufoss).[7][8][9]