Скагеррак

Скагерра́к (дан. Skagerrak, норв. Skagerrak, швед. Skagerrak) — акваторія між північно-західним берегом Ютландії і Скандинавським півостровом, з'єднує Північне море з Балтійським морем, через Каттегат, Великий і Малий Бельт, Ересунн. Через Скагеррак проходить один з найбільш завантажених морських маршрутів у світі, де можна зустріти судна з усього світу. Тут також ведеться інтенсивне промислове рибальство[2]. Екосистема протоки знаходиться під негативним впливом прямої діяльності людини. Осло є єдиним великим містом на узбережжі Скагеррака.

Скагеррак
Розташування
Координати 57°50′50″ пн. ш. 9°04′23″ сх. д.
Прибережні країни Норвегія,
 Швеція,
Данія
Море Балтійське море,
Північне море
Макс. глибина 700 м[1]
Довжина 240 км
Ширина 110-130 км
Річки
Вливаються річки Гломма
Протоки Каттегат і Скагеррак
Мапа

Короткий опис

Акваторія названа за данським містом Скаген, що розташоване на північному краю Ютландії. Нідерландське слово «rak» означає «пряма течія».[3][4]

Має вигляд трикутника.

  • Довжина 240 км[5][6]
  • Ширина 110—130 км

Вздовж фьордових і шхерних берегів Скандинавського півострова тягнеться глибоководний (до 700 м) Норвезький жолоб, у низовинних ютландських берегів — піщані мілини і банки.

Солоність води в протоці — 30 ‰.

Історія

Старі назви для об'єднаних в одне ціле проток Скагеррак і Каттегат були Норвезьке море або Ютландська море; остання назва з'явилася в сазі о Кнютлінгах.

До завершення будівництва Ейдерського каналу в 1784 році (попередника Кильського каналу) Скагеррак був єдиним шляхом в Балтійське море. З цієї причини протока протягом століть мала великий міжнародний пасажиропотік. Після індустріалізації рух тільки збільшилася, і сьогодні Скагеррак є одною з найбільш жвавих проток в світі.

1862 року у берегів Даніїї сильний шторм промив канал Тиборон у піщаній косі, яка прикривала вхід до Лім-фіорду з боку Північного моря, таким чином з'явилася можливість проходу судів з Північного моря в Каттегат минаючи Скагеррак. Однак через малі глибини Лім-фіорд підтримує тільки незначні перевезення.

Скагеррак був стратегічно важливою позицією для Німеччині під час обох світових воєн. Під час Першої світової війни тут відбулася одна з найбільших морських битв — Ютландська битва.

Необхідність контролю над протокою стала для Німеччини однією з причин для вторгнення до Данії та Норвегії під час Другої світової війни.

Межі

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Скагеррак наступним чином:[7]

На заході [Лінія з'єднує миси Ганстгольм (57°07′ пн. ш. 8°36′ сх. д.) і Ліннеснес, 58° пн. ш. 7° сх. д.)]

На південному сході Північна межа Каттегату [Лінія з'єднує Скаген (мис Гренен, найпівнічніша точка Данії) та Paternoster Skær (57°54′ пн. ш. 11°27′ сх. д.) а звідти на північний схід через мілини до острова Черн].].

Високовольтна лінія постійного струму Скагеррак між Данією і Норвегією перетинає Скагеррак.

Порти

Відпочинок

Скагеррак є популярним місцем відпочинку у всіх трьох країнах. Уздовж узбережжя побудовано безліч дач і кілька пристаней для яхт.

Біологія

Скагеррак є місцем проживання приблизно 2000 морських видів, багато з яких пристосовані до умов життя в його водах. Наприклад, у норвезького узбережжя нереститься скагерракська тріска (різновид тріски атлантичної), яка не мігрує на великі відстані, а здебільшого мешкає в норвезьких фіордах.

Різноманітність місць проживання і великий обсяг планктону на поверхні створюють сприятливі умови для морських мешканців. Серед мешканців протоки є деякі бентичні види, а інші пелагічні, але існують диференційовані морські шари, всередині яких види переміщаються вертикально на короткі відстані. Крім того, деякі види є демерсальнимі, переміщаючись між поверхнею і дном. До бентичних видів відносяться піскаркові, ліхтарна акула колюча, химера європейська, Argentina silus і Glyptocephalus cynoglossus. На поверхні моря мешкають оселедець атлантичний, скумбрія атлантична, шпрот європейський. Деякі демерсальні види: Pandalus borealis і Sabinea sarsi.

Представники фауни

Рифи
Холодноводний кораловий риф у Норвегії.

Крім піщаних і кам'янистих рифів, у протоці існують великі холодноводні коралові рифи, переважно з Lophelia. Риф Секкен у шведському морському національний парку Костергавет — це древній холодноводний кораловий риф. Тіслерський риф в норвезькому морському заповіднику національного парку Ітре Гвалер є найвідомішим кораловим рифом Європи. Рифи з лофелії також присутні в Норвезькому жолобі та на мілководді багатьох норвезьких фіордів.[8][9]

Скагеррак також має ряд рідкісних булькаючих рифів (дан. boblerev), які утворилися навколо холодних просочувань газу, зазвичай метану. Ці місця знаходяться переважно в данських водах Скагеррака на захід від Гіртсгальсу.

Природоохоронні території
Національний парк Ітре Гвалер (Норвегія)

Норвегія:

  • Національний парк Ітре Гвалер

Швеція:

  • Національний парк Костергавет;
  • Браттен, район моря площею 120 878 гектарів за межами національного парку Костергавет, під захистом рифи на глибинах 200—500 метрів;
  • Фіорд Гулльмарн, перша в Швеції морська заповідна зона (з 1983 року).

Данія:

  • Коса Гренен і район моря площею 270 295 гектарів.

Галерея

Примітки
  1. Wiley Online Library — Configuration, history and impact of the Norwegian Channel Ice Stream (англ.)
  2. The North Sea and Skagerrak / Environment.no
  3. Nudansk Ordbog. 15. Auflage. Kopenhagen: Politikens Forlag, 1993. Stichwort Skagerrak.
  4. Den Store Danske Encyklopædi. CD-ROM. Kopenhagen: Gyldendal, 2004. Stichwort Skagerrak.
  5. Encyclopedia Britannica — Skagerrak (strait, Scandinavia) (англ.)
  6. За даними Великої радянської енциклопедії — 300 км, за даними сучасних російських енциклопедій — 225 км.
  7. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 6 лютого 2010.
  8. Carina Eliasson (19 вересня 2012). Sweden´s only coral reef at risk of dying. University of Gothenburg. Процитовано 16 січня 2016.
  9. Saving Sweden’s Last Ancient Deepwater Reef. Reef to Rainforest Media. 27 жовтня 2012. Процитовано 16 січня 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.