ГЕС Финмань

ГЕС Финмань (кит. 丰满水电站) — гідроелектростанція на північному сході Китаю у провінції Цзілінь. Знаходячись після ГЕС Hóngshí, входить до складу каскаду на річці Сунгарі (велика права притока Амуру).

ГЕС Финмань
43°43′09″ пн. ш. 126°41′09″ сх. д.
Країна  КНР
Стан діюча
Річка Сунгарі
Каскад каскад на Сунгарі
Початок будівництва 1937 (1-ша черга старої станції), 2013 (нова станція)
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1998 (3-я черга старої станції), 2019 – 2020 (нова станція, план)
Основні характеристики
Установлена потужність 1480 (після завершення реконструкції 2010-х)  МВт
Середнє річне виробництво 1709  млн кВт·год
Тип ГЕС пригреблева
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс
Кількість та марка турбін 2 Harbin Electric (3-я черга старої станції), 6 Harbin Electric (нова станція)
Кількість та марка гідрогенераторів 2 (3-я черга старої станції), 6 (нова станція)
Потужність гідроагрегатів 2х140 (3-я черга старої станції), 6х200 (нова станція)  МВт
Основні споруди
Тип греблі із ущільненого котком бетону
Висота греблі 95  м
Довжина греблі 1068  м
ідентифікатори і посилання
ГЕС Финмань
Мапа
 ГЕС Финмань у Вікісховищі

Будівництво станції почалось ще під час японської окупації, в 1937 році. Річку перекрили бетонною гравітаційною греблею висотою 92 метра, довжиною 1080 метрів та шириною від 9 (по гребеню) до 61 (основі) метрів. Ця споруда потребувала 1,94 млн м3 матеріалу та утворила велике водосховище з об’ємом майже 11 млрд м3 («мертвий» об’єм 2,8 млрд м3). До поразки Японії у війні тут встигли ввести в експлуатацію чотири турбіни потужністю по 65 МВт, ще дві знаходились на етапі монтажу, а частини двох останніх були доставлені на майданчик. У підсумку до СРСР вивезли більшу частину основного обладнання (використане для розташованої в Азербайджані Мінгячевірської ГЕС), залишивши лише два робочі гідроагрегати та ротор ще однієї турбіни.

В 1951-1960 роках (тобто після перемоги комуністів у китайській громадянській війні) станцію добудували за первісним проектом, додатково запустивши п’ять турбін потужністю по 72,5 МВт (постачені з СРСР) та одну з показником 60 МВт (виготовлена в Харбіні з використанням наявного ротора німецького виробництва). У 1992-му стала до ладу друга черга із двох турбін потужністю по 85 МВт (виводи під неї були закладені ще у первісному японському проекті), а в 1998-му ввели в експлуатацію третю чергу із двох турбін потужністю по 140 МВт.

У 2013 році розпочали масштабний проект модернізації станції. Зокрема, за 120 метрів нижче від старої звели нову греблю із ущільненого котком бетону висотою 95 метрів та довжиною 1068 метрів. Вона утримуватиме водосховище з об’ємом 10,4 млрд м3 та припустимим коливанням рівня поверхні у операційному режимі між позначками 242 та 263,5 метра НРМ (під час повені до 268,5 метра НРМ). Стару греблю в основному демонтували, проте на лівому та правому березі залишили ділянки довжиною 90 та 306 метрів відповідно (як об'єкти історчиної спадщини).

У липні 2019-го стала до ладу перша із шести турбін типу Френсіс потужністю 200 МВт, а завершити монтаж останнього гідроагрегату планують наступного року. Крім того, продовжуватиме роботу третя черга старої станції. За рік комплекс повинен забезпечувати виробництво 1,7 млрд кВт-год електроенергії.[1][2][3][4][5]

Примітки
  1. 丰满水电站.
  2. 国家能源局大坝安全监察中心. www.dam.com.cn. Процитовано 9 вересня 2019.
  3. “中国水电之母”：旧坝址上的新生——揭秘吉林丰满大坝的“前世今生”-新华网. www.xinhuanet.com. Процитовано 9 вересня 2019.
  4. 中国电力建设集团 科技动态 规划总院完成丰满水电站全面治理（重建）工程第二台（2号）机组启动阶段质量监督. www.powerchina.cn. Процитовано 9 вересня 2019.
  5. 冰城制造为“中国水电之母”丰满水电站重建工程造首台机组_自考网. www.zsdxzk.com. Процитовано 9 вересня 2019.[недоступне посилання]
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.