ГЕС Beauharnois

ГЕС Beauharnois – гідроелектростанція у канадській провінції Квебек. Разом з ГЕС Les Cèdres використовує гідроенергетичний потенціал ділянки порогів на річці Святого Лаврентія (дренує Великі озера) безпосередньо вище від Монреалю.

ГЕС Beauharnois
45°18′50″ пн. ш. 73°54′32″ зх. д.
Країна	Канада
Адмінодиниця	Beauharnoisd
Стан	діюча
Річка	Святого Лаврентія
Початок будівництва	1929
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1932 – 1961
Основні характеристики
Установлена потужність	1900  МВт
Середнє річне виробництво	11700  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	24,4  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс + пропелерні
Кількість та марка турбін	26 + 10
Витрата через турбіни	8200  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	36
Основні споруди
Тип греблі	бетонні гравітаційні (Coteau-1, Coteau-2, Coteau-3), земляна (Coteau-1)
Висота греблі	11 (Coteau-1), 10 (Coteau-2), 12,5 (Coteau-3), 8 (Coteau-1)  м
Довжина греблі	820 (Coteau-1), 364 (Coteau-2), 829 (Coteau-3), 1247 (Coteau-1)  м
ЛЕП	120
Власник	Hydro-Quebec
ідентифікатори і посилання
GeoNames	5919034
ГЕС Beauharnois
Мапа
ГЕС Beauharnois у Вікісховищі

На відтинку між озерами Saint Francis та Saint-Louis річка проходить через три пороги –  Coteau, Les Cedres та Cascades. В кінці 1920-х розпочали проект каналу Beauharnois, котрий мав забезпечити як виробітку електроенергії, так і навігацію в обхід всієї порожистої ділянки. До 1932-го на правобережжі проклали трасу довжиною 24,5 км та шириною біля 1 км, яка дозволяла пропустити більшу частину з того об’єму, що прямує по річці Святого Лаврентія. При цьому відпуск води у природне русло з 1941 року регулюються чотирма греблями Coteau-1, -2, -3 та -4 висотою від 8 до 12,5 метрів. Три з них загальною довжиною 2013 метрів виконані як бетонні гравітаційні споруди, тоді як найдовша Coteau-4 довжиною 1247 метрів є земляною.[1][2][3][4]

З 1932 по 1961 роки у спорудженому поперек канала машинному залі стали до ладу 36 гідроагрегатів. Перші дві черги (14 та 12 агрегатів відповідно) використовували турбіни типу Френсіс, тоді як третя (10 агрегатів) отримала пропелерні (helice) турбіни. Станом на другу половину 2010-х загальна потужність цього обладнання, котре використовує напір у 24,4 метра, становила 1900 МВт. За рік воно виробляє 11,7 млрд кВт-год електроенергії.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 120 кВ.[5][6][7]

Ліворуч від машинного залу облаштовано судноплавний шлюз.

Можливо також відзначити, що вище по течії річки Святого Лаврентія працює ГЕС R. H. Saunders/St. Lawrence-FDR подібної потужності, продукція якої втім ділиться між Канадою та США.