ГЕС Såheim

ГЕС Såheim — гідроелектростанція у південній частині Норвегії, за 115 кілометрів на захід від Осло. Знаходячись між ГЕС Веморк (вище по течії) та ГЕС Moflåt (32 МВт), входить до складу каскаду на річці Мана (Måna), котра тече по долині Vestfjorddalen між озерами Møsvatn та Tinnsjå (належать до річково-озерного ланцюжку Skiensvassdraget, нижня ланка якого Skienselva впадає до однієї з заток протоки Скагеррак).

ГЕС Såheim
59°52′ пн. ш. 8°35′ сх. д.
Країна Норвегія
Адмінодиниця Tinnd
Стан діюча
Річка Мана
Каскад каскад на Мані
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1914, турбіни замінені у 1959—1973
Основні характеристики
Установлена потужність 188  МВт
Середнє річне виробництво 1117  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 273  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс
Кількість та марка турбін 3
Витрата через турбіни 76,4  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 3
Власник Norsk Hydro
ідентифікатори і посилання
ГЕС Såheim
Мапа
 ГЕС Såheim у Вікісховищі

Хоча станція не має значного власного водосховища, проте зазначене вище Møsvatn, яке передує всьому каскаду, перетворене на резервуар з корисним об'ємом у 1064 млн м3.[1] Забір ресурсу для роботи ГЕС Såheim відбувається за допомогою греблі, зведеної перед порогами Kvennhusfossen. Це дозволяє захопити додатковий ресурс, котрий надійшов до Мани після греблі Скарфосс, де розташований водозабір станції Веморк. Далі ресурс прямує через прокладений у правобережному гірському масиві дериваційний тунель довжиною 5,7 км з перетином 32 м2,[2] який невдовзі проходить повз машинний зал ГЕС Веморк, підхоплюючи відпрацьовану останньою воду. На своєму шляху тунель також сполучається з водозаборами на правих притоках Мани — Klokksai, Å Fra Homtjornan та Å Fra Trolltjorna.

Введений в експлуатацію у 1914 році машинний зал первісно був оснащений дев'ятьма турбінами загальною потужністю 129 МВт, заміненими у другій половині століття на нові — тут встановили дві по 52,2 МВт в 1959 і 1961 роках та одну з показником 62,7 МВт у 1973-му. Наразі потужність станції ще більше зросла та сягнула 188 МВт. Ці турбіни типу Френсіс працюють при напорі у 273 метри та забезпечують виробництво 1117 млн кВт-год електроенергії на рік.

Можливо відзначити, що спорудження станції було пов'язане з розвитком у долині Vestfjorddalen промисловості азотних добрив, тому первісно просто на майданчику ГЕС розмістили 35 дугових електропечей для виробництва з повітря азотної кислоти за процесом Біркеланда — Ейде.[3][4][5]

Примітки
  1. ASSDRAGSRAPPORT NR. 19 07835 V ÅERÅI, OVERFØRING TIL HJERDØLA OG SKARFOSSMAGASINET.
  2. Provisoriske vannkraftverk - PDF. docplayer.me. Процитовано 6 вересня 2018.
  3. Såheim kraftverk. www.hydro.com (норв.). Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 6 вересня 2018.
  4. Anders Korvald og I Torodd Jensen (red.) OPPRUSTING OG UTVIDELSE AV VANNKRAFTVERK.
  5. Såheim.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.