Гаета

Старовинна Каєта (лат. Caieta), розташована на схилах мису Торре-ді-Орландо, що далеко видається в Тірренське море, була населена Аврунками (осканомовним італійським племенем) принаймні з X-IX століття до нашої ери. Страбон вважав, що місто було старовинною іонійською колонією з о.Самос, оскільки привязував його назву до давньогрецького καιέτας, що означає " печера ", маючи на увазі кілька зручних бухт в гавані міста. Натомість згідно з «Енеїдою» Вергілія (VII.1–9), місто було назване на честь Каєти, годувальниці Енея (інша легенда говорить про Асканія), яку він тут поховав.

У класичний вік Каєта, відома своїм чудовим і помірним кліматом, як сусідні Формія та Сперлонга, була відпочинковим курортом і місцем приморських вілл багатьох важливих і багатих римських персон. Як і інші римські курорти, Каєта ​​була пов’язана зі столицею Імперії Віа Аппіа та її кінцевим відгалуженням Віа Флакка (або Валерія) через допоміжну дорогу (diverticulum). ЇЇ порт мав велике військове та торгове значення і був відновлений за імператора Антоніна Пія. Серед її пам'яток зберігся мавзолей Луція Мунація Планка.

Після ломбардського вторгнення Гаета залишилась під контролем та сюзеренітетом Візантії. У наступні роки Гаета, разом із сусідніми Амальфі, Сорренто та Неаполем утвердилась як практично незалежне портове місто і вела процвітаючу торгівлю з Левантом. На початку IX століття, коли місцева громада ставала все більш незалежною від Візантії, в той же час зазнаючи тиску зі сторони лангобардів та сарацинів утворилась фактично незалежна Республіка (герцогство) Гаета - середньовічна торгова морська республіка з центром у Гаеті.

Припинила існування внаслідок захоплення норманами і включення до норманського Герцогство Апулія і Королівства Сицилія.