Газонасиченість гірських порід

Газонасиченість гірських порід (рос.газонасыщенность горных пород; англ. gas storage capacity of rocks; нім. Gesteingaskapazität f) – ступінь заповнення порожнин (пор, каверн і тріщин) в гірських породах природними газами. Чисельно оцінюється коефіцієнтом газонасиченості k_г, що дорівнює відношенню об’єму газу природного, який заповнює породу, до об’єму відкритих пор і порожнин у породі.

Г. зумовлена сорбційною властивістю мінералів, які складають породу, пористістю і тріщинуватістю гірських порід, тиском газів.

Стосовно до покладів природного газу коефіцієнт Г.г.п. характеризує частину об’єму відкритих пор породи, зайнятих вільним газом у термобаричних умовах пласта. Коефіцієнт Г.г.п. (k_г) кількісно оцінюють за її водонасиченістю (k_в), виходячи з балансу флюїдів в порах породи, які не змішуються:

k_г= 1 – k_в.

При просуванні вод в обводнені пласти спостерігається залишкова Г.г.п., яка відповідає кількості нерухомого газу (защемленого в порах, відокремленого). k_г визначають у свердловинах: - за матеріалами промислово-геофізичних досліджень (в основному за даними електричного каротажу) із залученням інформації про петрофізичні властивості порід; - за даними детальної газометрії в процесі буріння свердловини з урахуванням умов залягання; по керну – дослідженням рівноважної і залишкової водонасиченості.

Величини Г. застосовують для оцінки породи як колектора, підрахунку запасів і контролю за розробкою родовищ газу.

Наповненість порового простору нафтою і газом характеризується коефіцієнтами нафто- і газонасиченості. Вони визначаються як експериментально (в лабораторних умовах) так і в процесі промислово-геофізичних досліджень у свердловинах (методи електричного опору, нейтронні методи).