Пласт (геологія)

ГОЛОВА ПЛАСТА(рос. голова пласта, англ. outcrop, head of bed, upper edge, basset; нім. Schichtkopf m) – верхня частина похилого або вертикального пласта.

ГРАНИЧНІ КУТИ ПАДІННЯ ПЛАСТІВ (рос. граничные углы падения пластов, англ. limiting pitch angles, limiting angles of dip) – найменше значення кутів падіння пластів, при яких виникають небезпечні зрушення (зсуви) порід лежачого боку при підземній розробці пласта.

ПОКРІВЛЯ ПЛАСТА (рос. кровля пласта, англ. seam roof, top of a bed, cap, roof, hanging wall, upper face of a stratum, нім. hängendes Dach n, Schichtdecke f, Firste f, Hangendes n der Schicht, Flözdach n) –

• 1) Стратиграфічно верхня поверхня, що обмежує шар (пласт).
• 2) Гірські породи, що залягають безпосередньо над пластом (жилою, покладом) корисної копалини. За здатністю відшаровуватися при веденні гірничих робіт виділяють покрівлю безпосередню і покрівлю основну; крім цього, розрізняють несправжню (фальшиву) П.п. На крутих пластах (жилах, покладах) П.п. називається висячим боком.

Див. докладніше: Пласт-колектор.

У нафтовидобутку пласт, який є колектором нафти і газу, товстий шар однорідної нафтогазонасиченої гірської породи називають пластом-колектором, або продуктивним пластом.

Товща проникних порід-колекторів обмежуються зверху в покрівлі і знизу (з підошви) флюїдоупором (покришкою). Пласт-колектор є першим елементом нафтогазогеологічного розчленування розрізу нафтогазоносних територій.

Як правило, у нафто- та газовидобуванні виконують оцінку рівнів відборів і компонентовилучення із пластів (компонентовіддачу пластів) — встановлення видобувних можливостей пласта-колектора в часі і приблизних значин коефіцієнтів компонентовилучення із пласта. У процесі розробки родовища природного газу в міру росту накопиченого відбору газу дебіт свердловин знижується. Якщо за даними дослідження кернового матеріалу відомо коефіцієнти пористості m_і, проникності k_i і водонасиченості s_і окремих n пропластків товщиною h_i усієї газоносної товщі, то можна побудувати графік залежності логарифма відносного (до початкового) дебіту свердловини від відносного (до запасів) накопиченого відбору з пласта.

Рівень річного відбору газу з родовища розраховують у кожному конкретному випадку на початковій стадії його освоєння, тобто на стадії створення проекту дослідно-промислової експлуатації (ДПЕ) і складання техніко-економічного обґрунтування видобування газу. Далі в міру накопичення інформації за результатами ДПЕ рівні річного відбору газу з родовища уточнюються в проектах і аналізах розробки родовища.

Як правило, рівні річного відбору газу з родовищ становлять 2-4% від видобувних запасів, по окремих родовищах-регуляторах рівень річного відбору газу з родовищ сягає 10%, а в деяких випадках і більше.

Пласт корисної копалини, суміжний з основним пластом, що розробляється, називають пластом-супутником. Пласт-супутник впливає на газонасиченість повітря виробок у відпрацьовуваному пласті. Шляхом дегазації пластів-супутників досягають зниження газовіддачі у виробки пласта, який відпрацьовується, і збільшення викидобезпеки пластів-супутників.

П.-с. впливає на газовміст виробок у відпрацьовуваному пласті. Шляхом дегазації пластів-супутників досягають зниження газовмісту виробок пласта, який відпрацьовується, і збільшення викидо-безпеки пластів-супутників.

Пласт гідрофільний — у нафтовидобутку — пористий і проникний пласт, поверхня пор якого є гідрофільною.

Пласт гідрофобний —– у нафтовидобутку — пористий і проникний пласт, поверхня пор якого є гідрофобною.

Пласт (інтервал) працюючий — у нафтовидобутку — пласт (інтервал) експлуатаційного об'єкта, який при даному перепаді тиску у свердловині забезпечує приплив рідини, газу (у видобувній свердловині) або приймає робочий агент (у нагнітальній свердловині).

Пласт продуктивний — у нафтовидобутку — пласт, який є колектором нафти і газу; товстий шар од-норідної нафтогазонасиченої гірської породи. Син. — пласт-колектор.

Пласт тріщинуватий — пласт гірських порід, якому притаманна тріщинуватість.

Пласт розірвані — пласти гірських порід, розділені на частини розривними порушеннями.

Потужність пласта (рос. мощность пласта, англ. seam thickness; нім. Flözmächtigkeit f) — товщина пласта корисної копалини, наприклад, вугілля. Загальна потужність — це загальна товщина всіх пачок корисних копалин і прошарків пустої породи. Корисна потужність пласта — сумарна товщина пачок корисних копалин. За потужністю пласти поділяють на дуже тонкі (до 0,7 м), тонкі (0,71–1,2 м), середньої потужності (1,21–3,5 м) і потужні (понад 3,5 м). Застарілий термін. Рекомендується вживати син. товщина пласта.

Похило залягаючий пласт характеризується істинною, горизонтальною та вертикальною потужностями. Істинною потужністю називається довжина перпендикуляра, опущеного з будь-якої точки покрівлі пласта до його підошви. Горизонтальна потужність визначається відстанню по горизонталі від будь-якої точки покрівлі до підошви пласта. Вертикальна потужність — відстань по вертикалі від будь-якої точки покрівлі до підошви пласта.

Падіння пласта (шару, жили, поверхні розриву) (рос. падение пласта (слоя, жилы, поверхности разрыва), англ. dip of a seam, bed dip, vein dip, vein pitch, gradient, pitch, нім. Einfallen n eines Flözes (einer Schicht, eines Ganges, der Störungsfläche)) – найбільший нахил пласта, шару, товщі, жили, а також поверхні розриву до горизонтальної площини (кут падіння) і меридіана місцевості (азимут падіння). Падіння і простягання – елементи залягання геологічних тіл та структурних поверхонь.

Падіння центриклінальне — падіння пластів гірських порід, спрямоване до одного центру. Характерне для мульд і замикань синклінальних складок.

Переривчастість (рос. прерывность; англ. discontinuity, break of continuity, intermittence, нім. Diskontinuität f) — якість мати не безперервну зміну параметра (у часі або по товщині пласта); проміжки, прогалини; бути дискретним, не суцільним; розвиватися чи відбуватися із перервами, зупинками через невеликі проміжки часу. Приклад — переривчастість продуктивного нафтового пласта.

Пластова температура (рос. пластовая температура; англ. reservoir temperature; нім. Flöztemperatur f) — температура пласта за умов непорушеного його залягання, яка формується під дією теплового потоку, що напрямлений до поверхні із внутрішньої зони Землі. Основні механізми перерозподілу тепла в земній корі: кондуктивна теплопередача, зумовлена теплопровідністю гірських порід і конвективне перенесення, що пов’язане з рухом флюїдів у тріщинах і порах гірських порід. Показниками температурного стану в надрах є геотермічний градієнт (приріст пластової температури на 1 м глибини) та геотермічний ступінь (величина, обернена до геотермічного градієнта). Зменшення пластової температури ускладнює видобування вуглеводнів і приводить до втрат цінних продуктів (конденсату, в’язкої нафти, парафіну), тому розробка нафтових родовищ (особливо парафінистих нафт) ведеться з підвищенням пластової температури. Точні відомості про пластову температуру необхідні при бурінні свердловин, проектуванні системи розробки та експлуатації нафтових і газових родовищ.

Пластовий тиск (рос. пластовое давление, англ. reservoir (formation) pressure; нім. Schichtendruck m, Lagerstättendruck m) — тиск пластових флюїдів на вмісні породи, тобто тиск, під яким газ або рідина знаходяться у вугільному пласті або гірській породі. Пластовий тиск — найважливіший параметр, що характеризує енергію нафтогазоносних і водоносних пластів. У формуванні пластового тиску беруть участь гідростатичний тиск, надлишковий тиск покладів нафти та газу (архімедова сила), тиск, що виникає внаслідок зміни об’єму резервуара (порового або тріщинного простору), а також за рахунок розширення (або стискування) флюїдів та зміни їх маси.

Неоднорідність — властивість пласта корисної копалини, що зумовлена просторовою зміною його структурно-фаціальних і літолого-фізичних характеристик.

Виділяють Н.п. за речовинним складом, пористістю, проникністю, товщиною, питомим електричним опором та ін. властивостями. Н.п. може характеризуватися різними показниками: коефіцієнтом відносної піщанистості, коефіцієнтом розчленованості та ін. Залежно від масштабу прояву розрізняють мікронеоднорідність і макронеоднорідність. Під мікронеоднорідністю розуміють мінливість породи одного літологічного типу, її структурних характеристик і залежних від них фізичних і колекторських параметрів. Макронеоднорідність виражається переважно в зміні порід різних літологічних типів (наприклад, прошарки і лінзи пустої породи тощо). За формою прояву і за напрямком розрізняють зональну Н.п., пов'язану, наприклад, з виклинюванням або літологічним заміщенням порід у латеральному напрямку, шарувату Н.п., зумовлену перешаровуванням порід одного літологічного типу з відмінними фізичними властивостями або порід різних типів.

За генезисом Н.п. може бути «первинною», тобто такою, яка проявилася в процесі седиментогенезу, і «вторинною», яка виникла під час діагенезу і епігенезу (наприклад, тріщинуватість).

Пластові умови — термобаричні умови знаходження нафти (газу, води) в продуктивному пласті.