Газопроводи між М’янмою і Таїландом

Станом на середину 2010-х років між М'янмою і Таїландом прокладено два газопроводи, що постачають газ офшорних родовищ Ядана та Йєтагун. Починаються вони у різних точках Андаманського моря, проте невдовзі після виходу на берег в м'янмарському штаті Мон сходяться та далі слідують в одному коридорі до таїландського міста Ратчабурі, де була споруджена потужна теплоелектростанція.

Першим із двох став трубопровід від Ядана, введений в експлуатацію у 1998 році. Він виконаний в діаметрі труб 1050 мм та має загальну довжину 669 км, в тому числі 409 км у М'янмі (з них 65 км наземної ділянки від Daminseik до тайського кордону) та 260 км у Таїланді (лише наземна траса).[1][2] Максимальна пропускна здатність цього трубопроводу становить 14,8 млн м³ на добу.[3]

Окрім живлення ТЕС в Ратчабурі, м'янмарське блакитне паливо також могло транспортуватись далі на схід, до теплоелектростанції Wang Noi, через трубопровід меншого діаметру 750 мм довжиною 156 км, введений в експлуатацію у тому ж 1998 році.[4]

Наступного ж року ввели в експлуатацію другий газопровід — від родовища Йєтагун. Він має менший діаметр — 600 мм[5] — та коротшу офшорну частину довжиною 206 км. Наземна ділянка від узбережжя Taninthayi, де газопровід виходить на берег, і до тайського кордону має довжину 67 км та майже на всьому маршруті проходить паралельно з трубопроводом від Ядана.[6]

Окрім згаданої вище ТЕС Wang Noi, від Ратчабурі веде трубопровід до теплоелектростанції South Bangkok. Можна відмітити, що до обох цих об'єктів електроенергетики зі сходу підведені газопроводи, які транспортують продукцію тайських родовищ Сіамської затоки, а також регазифіковане блакитне паливо з терміналу Мап-Та-Пхут.