Гай Марк Дуілій

У 260 році до н. е. його обрано консулом разом із Корнелієм Сципіоном Азіною. Саме в цей рік за дуже короткий час римляни побудували новий військовий флот, що налічував 120 кораблів. Кораблі були подібними до карфагенських, але були оснащені новим технічним винаходом — абордажним «вороном» та містили додатковий численний екіпаж — морську піхоту (маніпуларіїв), що давало перевагу римлянам при абордажній сутичці.[2]

Флот римлян та легіони вирушили до Сицилії. Флотом командував Корнелій, легіонами — Дуілій. Корнелій розділив флот і на чолі невеликого передового загону з 17 кораблів швидше прибув у Мессану, а потім, не чекаючи решти флоту, вирушив на Ліпарські острови, мешканці яких прислали посланця з бажанням перейти під владу Риму. По прибуттю на острови, флотилія Корнелія зненацька була блокована карфагенським флотом Ганібала Гіскона, в результаті паніки серед римлян, їх кораблі були захоплені без бою, а частина екіпажів потрапила в полон. Корнелій за це отримав прізвисько «Азіна», тобто «віслюк».

Дізнавшись про поразку і полон іншого консула, Дуілій залишив легіони трибунам, очолив основний флот зі 103-х кораблів, що лишилися,[3] і вирушив вздовж північного узбережжя Сицилії на захід. Назустріч йому плив Ганнібал Гіскон, який нерозважливо розділив свій флот на дві частини і на чолі першої меншої частини атакував Дуілія біля миса Міла, використовуючи класичну тактику античної епохи корабельний таран. Для карфагенян нова абордажна тактика римлян виявилися повною несподіванкою, а маніпуларії, що стрімко десантувалися, дуже легко захопили кораблі супротивника. Друга атака решти карфагенського флоту була недовгою і більшість кораблів панічно втекли.

Карфаген втратив 50 кораблів, почасти їх було затоплено, почасти — захоплено, 3 тисячі карфагенських моряків загинуло, а 7 тисяч були взяті в полон.[2]

Для Риму, який до того не мав традицій мореплавства і власного військового флоту це була перша велика перемога на морі в його історії, яка поставила крапку на Середземноморській гегемонії Карфагену.

Після цієї битви, Дуілій на чолі війська висадився на Сицилії, де захопив Еегесту, Мацеллу і повернувся в Рим. У Римі його дуже шанували за його військові успіхи. Пам'ять про нього «закарбувалася» на колоні, прикрашеній корабельними носами. Сам Дуілій, на знак подяки за перемогу, збудував храм богу благих початків.

У 258 році до н. е. став цензором разом з Луцієм Корнелієм Сціпіоном. На цій посаді освятив храм Буревіям близько Капенських воріт у Римі. У 231 році до н. е. його призначено диктатором для проведення коміцій (виборів). Подальша доля невідома.