Гамалія Іван Михайлович

Походив зі старовинного козацько-шляхетського роду Гамалій. Старший син Михайла Гамалії, генерального осавула, та його першої дружини (прізвище невідоме).

Брав участь у Великій Північній війні. Служив з початку 1704 року під Любарем. Залишився вірним російському імператору Петру I. 26 лютого 1709 року разом з родиною схоплений загоном московського військовика Боріса Шереметєва на переправі через річку Псел. Через заступництво полковника Данила Апостола та гетьмана Івана Скоропадського родину Гамалій було виправдано. Іван Гамалія разом з батьком брав участь у Полтавській битві. Потім гетьманом Скоропадським відпущений був у Гамаліївку.

Брав участь у поході під Кам'яний Затон у 1714 році. У 1719 році був у Києві при гетьмані Скоропадському в його особистій канцелярії. 1721 року стає лохвицьким сотником. Тоді ж під орудою чернігівського полковника Павла Полуботка брав участь у спорудженні Ладозького каналу. У 1723 році повертається до України. Того ж року брав участь у складанні Коломацьких петицій. У 1724 році на посаді наказного лубенського полковника брав участь у Сулацькому поході до Північного Кавказу під загальним командуванням Михайла Милорадовича. За наказом останнього очолив козацькі загони в Астрахані. У 1727 році стає бунчуковим товаришом у Лубенському полку (втім універсал на це отримав лише у 1735 році)

У 1727 році за пропозицією гетьмана Данила Апостола призначається генеральним осавулом. При цьому передав уряд лохвицького сотника молодшому братові Степану. Перебирається до Глухова. У 1733 році за наказом гетьмана відправляється до Москви, де представляв інтереси Апостола. Повернувся на батьківщину у 1735 році.

1735 року брав участь у поході принца Людвига Гессен-Гомбурзького під час війни за польську спадщину. Гамалія перебував під орудою наказного гетьмана Якова Лизогуба, за наказом якого опікувався генеральною військовою артилерією і обозом. У 1736—1737 роках був членом комісії при царичанському магазині, наглядав за харчами для Миргородського і Полтавського полків.

У 1738 році відправлений для купівлі провіанту, в 1739 році стежив за висилкою в Кримській похід козаків, волів і погоничів. 1739 року брав участь у битві під Ставчанами, захопленні Хотина і Ясс. По поверненню опинився в порядкуванні Олександра Рум'янцева, голови правління гетьманського уряду. Помер у 1750 році.

• Микола (1734—1775), військовий товариш
• Іван (д/н — бл. 1762), бунчуковий товариш в Лубенському полку
• Михайло (1746—д/н), бунчуковий товариш

• Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К.: Стилос, 2009. — 432 с