Лубенський полк

Уряд Лубенського полковництва у XVII ст.. займали наступні особи Швець Павло (1658), Яків Засядько (1659,1660), Шамлицький Степан (1660,1661,1663), Пирський Андрій (1662,1663), Вербицький Гнат Якович (1663), Гамалія Григорій Михайлович (1665,1668,1669,1687-88), Щербак Богдан Васильович (1666,1667), Плис Пилип (1669), Нестеренко Андрій Корнійович (1672), Михайло Степанов (1672), Сербин Іван Федорович (1672,1675,1676), Ілляшенко Максим (1676—1687), Головченко Яким (близько 1688).  Свічка Леонтій Назарович (1688—1699).

Полковниками XVIII століття були: Зеленський Дмитро (1700—1708), Савич Василь, (1710—1714), Маркович Андрій (1714—1727), Апостол Петро Данилович, (1727—1757), Кулябка Іван Петрович (1757—1770) та Максимович Степан Петрович, (1770—1781).

При першому утворенні полкового управління в 1649 році Лубенщина була розділена між двома полками: сотні Лубенська, Сенчанська, Лохвицька, Глинська, Роменська і Костянтинівська ввійшли до складу Миргородського полку, а сотні — Оржицька, Яблунівська, Пирятинська, Чорнуська, Городиська і Курінська — до складу полку Кропивянського. Лубни не могли бути назначені в ті часи полковим центром, вірогідно, через якісь приватні причини, як-те, що Джеджелею, першому Кропивянському полковнику, зручніше було для проживання містечко Кропивна, ніж Лубни, як пізніше полковнику Андрію Марковичу, який фактично переніс центр полкового управління з Лубен до Ромена, оскільки останнє було зручніше в його особистих господарських справах.

В будь-якому випадку, в половині XVII століття Лубни були уже справжнім містом, в якому мався магістрат, з війтом, бурмістрами і міським писарем та яке було настільки населене, що з одних міських його мешканців складалася особлива Лубенська сотня. Через це вже в 1658 році в Лубнах утворився полковий центр, при цьому в полковий Лубенський округ входять названі вище дванадцять сотень. З часом кордони полку дещо змінилися, коли до його складу були включені новоутворені сотні — Чигрин-Дубровська (або Жовнинська), Горошинська, Лукімська, Снітинська, Хмелівська та Смілянська.

Ще в 1648 році на чолі з Герасимом Яськевичем формація з восьми сотень брала участь у повстанні під проводом Б.Хмельницького. Втім після Зборівського договору 1649 ці території увійшли до складу Миргородського, Кропивнянського та Полтавського полків.

Як адміністративно — територіальна одиниця полк постав 1658 року за гетьманства Івана Виговського.

Кількість сотень у полку змінювалася від 13 у 1658 році до 23 у XVIII ст. 1658 року до його складу ввійшли 7 сотень Миргородського, 4 сотні Кропивнянського полків та сотня Полтавського полку.

За списком 1723 року в полку було 2687 піших і 3968 кінних козаків.

У 1767—1770 на території Жовнинської сотні Лубенського полку тривало Кліщинське повстання.

У зв'язку з ліквідацією царським урядом полкового устрою в Україні припинив своє існування 1781 року, а його територія ввійшла до складу Київського та Чернігівського намісництв.

Брав участь у Чуднівській кампанії, першим прийняв бій на самому початку зазнавши великих втрат — 4 вересня на Люберському тракті зіткнувся з польсько — татарським авангардом і як наслідок втратив близько тисячі козаків[1].

Під час громадянської війни у 1669-му році лубенці під проводом Григорія Гамалії діяли спільно з П.Дорошенком супроти Дем'янка, владу котрого південні полки не визнавали. Військо котре очолював Гамалія зійшлося у битві з супротивником біля Рогинців — йому протистояли наймані охотницькі полки Кияшка та Ворошила котрі й вийшли переможцями у цій баталії.

1690-го брав участь у поході на Кизикермен. Учасник кримських та азовських походів, під час ІІ Азовського (1696) козаки Гадяцького і Лубенського полків, очолювані наказним гетьманом Я.Лизогубом, здобули турецьку фортецю Азов. Наступного року (1697) під проводом Л.Свічки полк був задіяний у турецькій кампанії. Під час Північної війни у 1701—1702 діяв проти шведів на Псковщині.[2] Згодом у 1707—1708 придушення Башкирського повстання[3]. Лубенський полк, разом з Миргородським та Прилуцьким, перебував при гетьмані під час заключення І.Мазепою військового союзу з королем Швеції[4]. Згодом брав участь у російсько-турецькій війні (1768—1774) включно кампанії з приєднання до складу тодішньої імперії Криму[5].

• В. В. Панашенко. Лубенський полк // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 280. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• ЦДІАУК — Фонд 51 опис 1 справа 124 — Похід на Польщу 1739 року команди козаків Чигириндубровської сотні; Фонд 51 опис 3 справа 8230 — Присяга Лубенського полку, 1741 р.; Ф.51, оп.3, спр.13343 — Реестръ козаковъ Лубенского полка. 1745 годъ;
  • Фонд 51 опис 3 справи 17163 і 17165 — Присяга Лубенського полку 1762 р.;
  • ф 51 оп 3 спр 1186 — на 23.08.1723, реєстри козаків Лубенського полку, готових до походу та козаків, нездатних вести військову службу;
  • ф. 51, оп. 3, спр. 19402 — на 1734 р., серпня 29. ‒ Ревізька книга Чорноуської сотні Лубенського полку; справа 2341 на 26.07.1727 р. — Ревізія дворів посполитих селян і підсусідків Лохвицької сотні Лубенського полку;
  • ф. 763 оп. 1 спр. 533 — Іменні списки виборних козаків Лубенського полку;
  • ф. 51 оп.3 спр. 603 — компут Лубенського полку, 22.4.1721;
  • ф. 51 оп. 3 Справи № 19333 — Ревізія Лубенського полку. 1745 р.; 19343 — Ревізія Лубенського полку. 1745 р.; 19345 — Ревізія Лубенського полку. 1747 р.
• ІР бібліотеки ім. Вернадського — ф. 1 спр № 59228 — на 1726 р. Виписка з ревизии Лубенського полку; 54333 на 1740 р. — Ревизія Лубенського полку; фонд 2 — реєстри козацької старшини.
• ДАПО — матеріали «Перепису малоросійським козакам» 1835 р. по Лубенському повіту (9 справ).

• Лубенський полк // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.