Гангараджаварман I
Гангараджаварман I (д/н — після 415) — 7-й дхармамагараджа Ліньї в 413—415 роках. В китайських джерелах також відомий як Ді Чжень, у в'єтнамських — Фам Зічь Тон.
| Гангараджаварман I | |
|---|---|
| Народився | 4 століття |
| Країна | Ліньї (держава) |
| Посада | король |
| Батько | Бхадраварман I |
| Родичі | Маноратаварман |
| Брати, сестри | Phạm Địch Khảid і Fan Yang Mai Id |
Життєпис
Походив з Другої династії. Один з синів дхармамагараджи Бхадравармана I. 413 року після загибелі батька та двох старших братів посів трон. Втім не зміг впоратися з політичним розгарідяжем. Разом з ним активно сприяв подальшеню поіндусеню населення.
Залегендою вирішив зректися влади на користь молодшого брата Кхаї й відправитися до Індії, але Кхаї злякався приймати трон. Тоді владу було передано небожеві Маноратаварману. Втім ймовірніше в боротьбі за владу близько 415 року Гангараджаварман I загинув або вимушен був тікати з країни.
Джерела
- Coedès, George (1968). Walter F. Vella (ed.). The Indianized States of Southeast Asia. trans.Susan Brown Cowing. University of Hawaii Press. ISBN 978-0-8248-0368-1.
- Chapuis, Oscar (1995). A History of Vietnam: From Hong Bang to Tu Duc. Greenwood Press. ISBN 978-0-313-29622-2.
- Maspero, G., 2002, The Champa Kingdom, Bangkok: White Lotus Co., Ltd., ISBN 9747534991
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.