Ліньї (держава)

Історія чамської держави Ліньї відома, насамперед, завдяки китайським та в'єтським джерелам. Сама назва Ліньї — китайська, у в'єтських джерелах ця держава відома як Ламап.

Згідно до китайського «Коментара до канону водних шляхів» Ліньї була заснована в 192 році якимось Цюй Куєм, бунтівним сином китайського чиновника повіту Сянлінь (в'єтською Тіонглам). Цюй Куй напав на повітовий центр, убив начальника повіту і проголосив себе правителем. Проте напис санскритом (кушанським шрифтом) на стелі Вокань (II або III ст .н. е.) свідяить, що ЦюйКуй є китайським варіантом іменя чамського вождя Кху Лієна, що повстав проти китайської влади. 248 року Ліньї захопило ханське командирство Жінань й вдерлося до командирства Цзючжень, спровокувавши великі повстання там і в командирстві Цзяочжі (сучасний центральний і північний В'єтнам). В подальшому війська Ліньї вдерлисядо командирства Цзяочжі за підтримки держави Фунань.

У 270—300-х роках в райнній період імперії Цзінь відбувається налагодження відносин з Ліньї, що сприяло розвиткуторгівлі в Південно-Китайському морі. З 323 року держава вступає у конфлікт із Східною Цзінь, вдавшись до морського піратства біля узбережжя командорства Цзяочжі. Втім спроба Бхадравармана I захопити Жінань і Цзяочжі виявилася невдалою.

336 року внаслідок заколоту до влади приходить Фам Ван (китаєць запоходженням), що засновує Другу династію. Спроби 413, 420, 431 років захопити Цзяочжі також не мали успіху. В цей час до влади приходить Третя династія. 446 року війська династії Лю Сун завдали Зионгу Маї II, правителю Ліньї, поразки, захопивши його столицю Кандрапуру.

Нове піднесення відбувається у 530-х роках за панування Рудравармана I з Четвертої династії. У VI—VII століттях Ліньї зазнало низки військових поразок, що призвело до втрати незалежності.

У 605 році зазнало навали армії імперії Суй (перед тим 602 року китайцями було підкорено північного сусіда Вансуан). Суйські війська захопили і розграбувала столицю Ліньї — Сімхапуру. У 620 році визнало себе васалом імперії Тан, куди неодноразово вирушали посольства з даниною.

З 629 року правителі Ліньї все більшев офіційних документах стали використовувати назву «Чампа» для своєї держави. З 757 року у китайських джерелах назва Ліньї більше згадується, йому змінюється назва Хуаньван.

Точні кордони є предсметом дискусій. Переважно охоплювала територію сучасних провінцій Тхиатхьєн-Хюе і Куангбінь. Достеменно відомо, що південним кордоном була річка Хионг. За менш ймовірною версією простягалася відмису Хоаньшон до перевалу Хайван в Аннамських горах.

Населення складали, переважно, чами і, можливо, інші австронезійці.

На чолі стояв теократичний правитель (магараджа), що вважався втіленням бога Шиви (Ішвари). Він єдиний мав право на білу парасольку, чим підкреслювався його статус. В управлінн його допомагали 2 сановника (візирі) — сенапаті (військових справ) та тапатіка (цивільних справ). Другого рівня сановниками вважалися дандавасабхатах (очільник гвардії), калунчіде (очільник столиці) і аттха залан (офіційний спадкоємець). Уся територія проділялася на провінції, куди призначилися куани (намісники). На нижноьому щабелі знаходилисяселяни (кутумбіни).

В часи піднесення армія становила від 40 до 50 тис. вояків, поділялася на піхоту, кінноту та флот.

В райнній період існування держави значний вплив мала китайська культура періоду Хань. В подальшому відбувається поіндусення, можливо внаслідок більш тісних політичних й економічних контактів з Фунань. У 2-й половині III ст. санскрит стає мовою офіційних паперів. Усі написи, знайдені в цей період, складені санскритом.

Напиc з селища Донг Єн Т'яу (північніше Сімхапури, в долині річки Тхубон) правителя Бхадравармана I (IV ст.) є найстарішим збереженим текстом чамською мовою та будь-якою мовою Південно-Східної Азії

• Boisselier, Jean (1963). La statuaire du Champa (in French). Paris, France: École Française d'Extrême-Orient
• Maspero, Georges (2002). The Champa Kingdom. White Lotus Co., Ltd. ISBN 978-9747534993.
• Glover, Ian (2011), Excavations at Gò Cấm, Quảng Nam,2000–3: Linyi and the Emergence of the Cham Kingdoms, in Lockhart, Bruce; Trần, Kỳ Phương (eds.), The Cham of Vietnam: History, Society and Art, Hawaii: University of Hawaii Press, pp. 54–80
• Kiernan, Ben (2019). Việt Nam: a history from earliest time to the present. Oxford University Press.