Гаплогрупа E (Y-ДНК)

Гаплогру́па E (E-M96) — гаплогрупа людської Y-хромосоми. Є відгалуженням гаплогрупи DE. E-M96 сформувалася 65200 років тому.

За даними Familytree DNA[1][2][3], 34 з 604 (5,6%) чоловіків-українців є носіями E1b1b.

Географічне й етнічне поширення

Поширення E1b1b (M215)

Поза Європою M215 з високою частотою присутня у Марокко (понад 80%), Сомалі (80%), Ефіопії (40%-80%), Тунісі (70%), Алжирі (60%), Єгипті (40%), Йорданії (25%), Палестині(20%) та Лівані (17,5%).

У Європі найвища частота у Косово (понад 45%), Албанії та Чорногорії (по 27%), Болгарії (23%), Македонії та Греції (по 21%), Кіпрі (20%), Сицилії (20%), Південній Італії (18,5%), Сербії (18%) та Румунії (15%).

Євреї-ашкеназі мають приблизно 20% носіїв E1b1b, що майже повністю належать її галузі E-M123.

Дерево гаплогрупи E (M96)

E-M96 сформувалася 65200 років тому. Загальний предок жив 52500 років тому.

Найближче розгалуження дерева E-M96:

  • E-M96
    • P147 - E1
      • M132 - E1a; зустрічається у Західній Африці, і зараз має найбільше поширення (34%) у Малі, мароканських берберів, сахраві, населення Буркіна-Фасо, північного Камеруну, Сенегалу, Судану та Єгипту
        • M44 - E1a1
          • Y15944 - E1a1a
        • Z958 - E1a2
          • CTS246 - E1a2a
          • Z5985 - E1a2b
      • P177 - E1b
        • Y38 - E1b1a; зустрічається майже виключно серед жителів Західної, Центральної та Південної Африки. Це єдина Y-гаплогрупа, що є загальною для всієї субсахарської Африки, а також для нащадків африканських рабів в Америці та на Карибських островах. В інших місцях вона зустрічається з зникаючою частотою, і зазвичай її наявність пояснюється работоргівлею, яку вели араби в середньвіччі.
          • M2 - E1b1a1; в популяціях Західної Африки сягає 80%
          • M329 - E1b1a2; виявлений серед 1-3% жителів Ефіопії й Катару
        • M215 - E1b1b; найбільш поширена гаплогруппа Y-хромосоми серед чоловіків у Ефіопії, Сомалі, Еритреї, у північноафриканських берберів та арабів, є одночасно 3-ою за поширення гаплогрупою у Західній Європі. Також вона часто зустрічається на Близькому Сході, звідки вона поширилася на Балкани і далі по Європі. Незвично високу для Європи (41%) концентрацію E1b1b1 має субетнос пасьєго у іспанській Кантабрії.
          • M35 - E1b1b1; усі чоловіки-українці, носії гаплогрупи E відносяться до цієї гаплогрупи
          • V16 - E1b1b2
    • M75 - E2; виявлена у субсахарській Африці з найбільшою частотою у народів банту в Кенії й ПАР. Також виявлена у населення Буркіна-Фасо, Руанди, мальгашів у Мадагаскарі, фон у Беніні, народу іраку у Танзанії. Також з невеликою частотою - у Катарі, Омані (<5%) та у народу оромо (<2%) в Ефіопії, що можна пояснити работоргівлею, яку вели араби, а також просуванням на схід банту.
      • M41 - E2a
        • Y25335 - E2a1
      • M98 - E2b
        • CTS1307
          • M90 - E2b1

Гаплогрупа E1 (P147)

E-P147 сформувалася 52500 років тому. Загальний предок жив 49600 років тому.

Щодо часу формування серед генетиків немає єдиної думки. Це пов'язано з тим, що деякі дослідники при визначенні віку гаплогрупи використовують еволюційні поправки Животовського, які збільшують первинний вік приблизно в 2-3 рази. Проте інші дослідники не згодні з використанням цих поправок.

Гаплогруппа E1 зустрічається в Африці, Південно-Східній й Південній Європі та Західній Азії.

E1a (M132)

E-M132 сформувалася 49600 років тому. Загальний предок жив 18700 років тому.

Гаплогруппа M132 зустрічається в Західній Африці, і зараз має найбільше поширення у Малі. Відповідно до одного з досліджень, гаплогруппа E1a-M132 представлена ​​у 34% (15 з 44) чоловічого населення Малі. Гаплогруппа E1a також була виявлена ​​серед зразків, зібраних у мароканських берберів, сахраві, населення Буркіна-Фасо, північного Камеруну, Сенегалу, Судану та Єгипту.

У Європі поширена у італійській Калабрії (італійці та албанці).

Невелике присутність (<4%) гаплогрупи E1a у Північній Африці та Європі пов'язують з торгівлею африканськими рабами.

E1b (P177)

E-P177 сформувалася 49600 років тому. Загальний предок жив 42300 років тому.

До теперішнього часу не виявлено жодного випадку парарупи E1b*. Більшість носіїв гаплогрупи E відносяться до галузей цієї гаплогрупи. Носії галузей P177 населяють Африку, Південно-Східну й Південну Європу та Західну Азію.

У гаплогрупі домінує галузь E1b1 (E-P2 або E-PN2), частота якої набагато перевищує частоту усіх інших галузей. Інша галузь E1b2 (P75), зустрічається набагато рідше.

E1b1b (M215)

E-M215 сформувалася 42300 років тому. Загальний предок жив 34800 років тому.

E-M215 найбільш поширена гаплогруппа Y-хромосоми серед чоловіків у Ефіопії, Сомалі, Еритреї, у північноафриканських берберів та арабів, є одночасно 3-ою за поширення гаплогрупою у Західній Європі. Також вона часто зустрічається на Близькому Сході, звідки вона поширилася на Балкани і далі по Європі. Незвично високу для Європи (41%) концентрацію E1b1b1 має субетнос пасьєго у іспанській Кантабрії.

Найближче розгалуження дерева E-M215:

  • M215
    • M35 - усі чоловіки-українці, носії гаплогрупи E відносяться до цієї гаплогрупи
      • L539
        • M78
          • Z1919 - більша частина українців з гаплогрупою E належать до цієї галузі
          • Z1902
          • M521
        • V1039
      • Z827
        • Z830
          • PF1962 - менша частина українців з гаплогрупою E належать до цієї галузі
          • V1515
        • L19
          • M81
          • PF2431
    • V16

Гаплогрупа E2 (M75)

E-M96 сформувалася 52500 років тому. Загальний предок жив 38300 років тому.

Зустрічається у субсахарській Африці, як на сході, так і на заході. Найбільш висока концентрація гаплогрупи E2 виявлена ​​серед народів банту, які проживають в Кенії й ПАР. Із середньою частотою ця гаплогрупа виявлена у населення Буркіна-Фасо, хуту й тутсі у Руанді, мальгашів у Мадагаскарі, фон у Беніні, народу іраку у Танзанії. Рідше гаплогрупа поширена у окремих койсанських популяціях у Судані, на півночі Камеруну і в Сенегалі.

Також з невеликою частотою - у Катарі, Омані (<5%) та у народу оромо (<2%) в Ефіопії, що можна пояснити работоргівлею, яку вели араби, а також просуванням на схід банту.

Джерела

Примітки

  1. https://www.familytreedna.com/groups/ukrainian-dna/dna-results
  2. https://www.familytreedna.com/groups/ukraine/dna-results
  3. https://www.familytreedna.com/groups/russiadna/dna-results
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.