Калабрія

Кала́брія (італ. Calabria), або Бру́ттій (лат. Bruttium) регіон Італії. Розташований на півдні країни, між узбережжями Тирренського й Іонічного морів. Складається із провінцій Вібо-Валентія, Катандзаро, Козенца, Кротоне, і Реджо-Калабрія. Адміністративний центр Катандзаро. Площа — 15080 км². Населення 2 006 889[1] осіб (2012).

Калабрія
Герб Прапор
Регіон Італії
Адм. центр Катандзаро
Найбільше місто Реджо-Калабрія
Країна  Італія
Провінції Катандзаро,
Козенца,
Кротоне,
Реджо-Калабрія,
Вібо-Валентія
Межує з: сусідні адмінодиниці
Базиліката ?
Комуни 409
Офіційна мова італійська,
грецька,
окситанська
Населення
 - повне 1 972 149 (10)
 - густота 130 осіб/км² (13)
Площа
 - повна 15 222 км² (10)
 - ширина 135 км
 - довжина 240 км
Висота
 - середня 418 м
 - максимальна 2267 м
(гора Серра-Дольчедорме)
Часовий пояс UTC+1 (взимку),
UTC+2 (влітку)
ВВП 26.5 млрд. євро (15)
 - на душу населення 16 400 євро
Президент Маріо Оліверіо (демократи)
з 09.12.2014
Вебсайт www.regione.calabria.it
 - ISO 3166-2 IT-78
 - NUTS ITF6
 - ISTAT 18
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Калабрія

Назва

  • Кала́брія (італ. Calabria, МФА: [kaˈlaːbrja]) — сучасна італійська назва.
  • Бру́ттій (лат. Bruttium) — антична назва, що походить від давньоітальського племені брутіїв.

Географія

Найбільші річки: Краті (95 км), Нето (93 км).

Найвищі гори: Серра Дольчедорме (2271 м), Монтальто (1955 м), Ботте Донато (1928 м).

Національний парк Сіла (Калабрія), національний парк Полліно, національний парк Аспромонте, регіональний природний парк Серре.

Пам'ятки історії й культури: археологічний музей Реджо Калабрія з унікальними античними бронзовими статуями.

Типова страва — меландзане алла Фінітезе (смажені баклажани з овочами й тертим сиром пекоріно).

Типові вина — Чіро, Полліно.

Фізико-географічне розташування

Калабрія розташована в найпівденнішій частині Апеннінського півострова, як іноді жартують, «у носку італійського чобота». Із заходу вона омивається Тірренським морем, зі сходу – Іонічним, з північного сходу – затокою Таранто, а з південного заходу відділена від Сицилії Мессінською протокою. Мінімальна ширина цієї протоки (між мисом Пелоро на Сицилії і мисом Пецці в Калабрії) становить усього 3,2 км, оскільки існує тектонічний зв'язок між масивом Аспромонте і ланцюгом Пелорі. Прямо навпроти Реджо-ді-Калабрії, старовинного міста і центру однойменної провінції, через протоку, знаходиться сицилійське місто Мессіна. На півночі Калабрія межує з провінцією Базиліката. За формою регіон довгий і вузький: протяжність півострова з півночі на південь 248 км, а максимальна ширина – 110 км. Протяжність берегової лінії становить понад 780 км.

Рельєф

Калабрійські затоки:

  • затока Корільяно (частина затоки Таранто);
  • затока Джоя-Тауро (Тірренське море);
  • затока Полікастро (Тірренське море), омиває також узбережжі областей Кампанія і Базиліката;
  • затока Сант-Еуфемія (Тірренське море);
  • затока Скуіллаче (Іонічне море);

Калабрія має переважно горбистий ландшафт (пагорби займають 49,2% території регіону).

Значну частину території Калабрії (41,8%) займають гірські райони. Гори Калабрії є відрогами Апеннін і називаються тут калабрійськими Апеннінами. Вони складаються з окремих частин:

  • на півночі – південні відроги масиву Полліно, розташованого на кордоні з БазИлікатою; найвища точка тут – 2267 м;
  • на північному сході, на березі Тірренського моря, – Прибережний гірський ланцюг (Кордильєра Костера);
  • на північ від центру регіону – Сила, велике плоскогір'я, поросле хвойними і листяними лісами, що тягнеться на південь аж до перешийка Марчеллінари;
  • в центрі – Калабрійські хребти, які на півдні з'єднуються з плоскогір'ям Аспромонте; найвища вершина калабрійських хребтів – гора Пекораро – заввишки сягає 1420 м;
  • між рівнинами Сант-Еуфемія і Джоя-Тауро розташована гора Поро (710 м);
  • на півдні розташоване високогірне плато Аспромонте, найвища вершина якого – гора Монтальто (або, як її ще називають, Кокуцца) – у висоту сягає 1955 м.

Річки та озера

Річки Калабрії короткі через те, що її територія – це довгий і вузький за конфігурацією півострів, який перетинають гірські хребти. Найдовші річки – Краті й Нето, що впадають в Іонічне море. Коротші річки – Тріонто, Тасіна і Корачі, Амато-іль-Муконо, що беруть початок на нагір'ї Сила, і річки Савуто і Лао, що беруть початок на плато Полліно.

У Калабрії багато дрібних штучних озер, більшість яких розташована на нагір'ї Сила. Це – Амполліно, Арво, Чечіта і Анджітола.

Історія

Найдавнішими відомими науці поселенцями Калабрії вважаються осілі тут племена осків і самнитів. Вони є предками населення сусіднього регіону, Базилікати (давня назва – Луканії). Так жителі Базилікати звуть себе й донині.

З VIII століття до н. е. Калабрія була колонізована греками. Її міста, такі як Сибарис, Кротон і Локрі Епізефірскі, були одними з найбільших міст Великої Греції. Греки й дали регіону назву від слів «калон-Бріоні», якими вони позначали родючі землі.

Завоювання Калабрії римлянами в III столітті до н. е. призвело до її занепаду. В період раннього Середньовіччя в Калабрії була поширена малярія, особливо в заболочених районах. На її береги часто здійснювалися піратські набіги. Під час Готських воєн Калабрія була спустошена. Тут, як і в усій Італії, тоді панували імператори Візантії.

1061 року Калабрія була завойована норманами на чолі з Робертом Гвіскаром і Рожером Боссо. За їх панування було утворено Королівство Сицилія, до складу якого увійшла і Калабрія. Подальша історія Калабрії була пов'язана з історією цього королівства. Спочатку тут панувала династія Гогенштауфенів (Штауфенів). Потім влада перейшла до Анжуйскої династії французького походження, якій протистояла династія арагонських королів. У результаті боротьби територія була розділена на два королівства, в одне з яких, Неаполітанське, увійшла Калабрія. З XV по XIX століття на її узбережжя часто нападали турки та бербери.

Під час революційного руху за об'єднання Італії (Рісорджіменто) тут, в горах Аспромонте, бився і був поранений Гарібальді.

Останній період історії провінції тісно пов'язаний з утворенням єдиного Італійського королівства і встановленням республіки. Аж до XX століття Калабрія залишалася частиною відсталого в економічному відношенні аграрного півдня країни.

Див. також

Примітки

  1. Демографічний баланс, червень 2012. ISTAT. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 26 лютого 2013.(італ.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Калабрія

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.