Гаральд Еквіст

Гаральд Еквіст народився в сім'ї професора Йоганнеса Еквіста. Його мати - Гелена Еквіст, уроджена фон Коллінз. Закінчивши середню школу в 1908 році, Гаральд почав своє навчання, поступивши в Імператорський Олександрівський університет, і став членом Нюландського студентського земляцтва, що поєднувало етнічних шведів. У 1914 році Гаральд Еквіст закінчив юридичний факультет Гельсингфорсського університету. У 1914 році почалася Перша світова війна. Сім'я Еквіст була налаштована германофільсько, у зв'язку з чим Гаральд вирішив боротися під прапорами Вільгельма II.

Гаральд Еквіст відправився в Німеччину. У березні 1915 року, прибувши в табір Локстедтер, вступив добровольцем в 27-й Прусський єгерський батальйон. У батальйоні служило багато емігрантів з Фінляндії. Незабаром після цього він вступив в команду полкових розвідників. На «Східному фронті» (за німецькою термінологією) Гаральд Еквіст брав участь в позиційних боях 1916-1917 років проти військ російського Північного фронту в Прибалтиці: на річках Міса, Лієлупе (Аайокі) і на березі Ризької затоки.

Еквіст повернувся до Фінляндії в лютому 1918 року разом з екіпажами кораблів «Миру» і «Посейдон». У Фінській громадянській війні став начальником Білого загону. Був підвищений до майора і отримав в командування 9-й єгерський батальйон. Воював під Виборгом. Після закінчення громадянської війни, Еквіст був направлений викладачем у військову школу Марковілла, розташовану в передмісті Виборга. У тому ж 1918 році отримав в командування Карельський гвардійський полк.

У 1925 році Еквіст закінчив Шведську військову академію. У тому ж році отримав чин полковника і очолив дислоковану у Виборзі 2-ю дивізію.

Звання генерал-майора було присвоєно в 1930 році - і три роки по тому Еквіст отримав посаду командувача армійським корпусом. У 1935 році його призначили генерал-лейтенантом. Період часу перед Радянською-фінською («Зимовою») війною Еквіст провів у Виборзі і на Карельському перешийку. Він переконався в стратегічній важливості перешийка і досконально обстежив територію.

Коли почалася радянсько-фінська війна, Еквіст командував 2-м армійським корпусом. Він вірив в наступальну тактику ведення війни і спланував протягом мирного періоду численні моделі контратак для відбиття нападів з боку Радянського Союзу на територію Карельського перешийка. Однак Еквіст поквапився з виконанням своїх планів на початку війни. Проведена ним тактика затримки битви коштувала життя багатьом солдатам, приблизно 350 солдатів загинуло: дорого обійшлася контратака, здійснена надто рано.

2 березня 1940 року радянська 7-я армія почала наступ на Виборг: був здійснений обхід із заходу, а основний штурм відбувався з північно-східного напрямку. До 13 березня в ході фронтального штурму частини 7-ї армії просунулися до центру міста, проте до моменту закінчення бойових дій радянським військам вдалося оволодіти лише районом на схід від Батарейної гори. Центр Виборга залишався в руках фінської армії. Згідно з умовами Московського мирного договору, велика частина Виборзької губернії, включаючи сам Виборг і весь Карельський перешийок, а також ряд інших територій відійшли до СРСР. 13 березня, у другій половині дня, генерал-лейтенант Еквіст прийняв останній парад у внутрішньому дворі Виборзького замку - і з вежі Святого Олафа був, з дотриманням усіх військових церемоній, спущений фінський прапор. Вранці 14 березня фінські частини покинули місто-привид. Фінське населення міста було повністю евакуйовано до Фінляндії.

На початку радянсько-фінської війни (1941-1944) (іменованої в фінської історіографії як «війна-продовження») Еквіст служив офіцером зв'язку в німецькій штаб-квартирі. У період з березня 1942 року по лютий 1944 командував корпусом на Карельському перешийку. Потім розпорядженням штабу його перевели головним інспектором військового навчання на місце генерала Естермана. Замість нього командувачем 4-м армійським корпусом був призначений генерал-лейтенант Тааветті Лаатікайнен. На новій посаді Еквіст залишався до листопада 1944 року і після цього був переведений в резерв.

Еквіст знаходився в поганих стосунках із верховним головнокомандувачем вже на початку радянсько-фінської війни, але події, що відбулися взимку 1944 року в 4-му армійському корпусі, ще більше їх погіршили. Однією з головних причин неприязні міг бути передчасно відданий ним наказ до наступу на Карельському перешийку (в одному з батальйонів було втрачено 350 осіб).

Еквіст опублікував шведською мовою свої мемуари «Радянсько-фінська війна 1939-1940 рр. Під моїм кутом зору» і «Зимова війна моїми очима», які в 1949 році були перекладеніі фінською мовою. У 1950 році Еквіст отримав звання почесного доктора університету Гельсінкі. У 1951 році Гаральд Еквіст звільнився з армії і до 1959 року працював начальником цивільної оборони Гельсінкі.

Гаральд Еквіст пішов з життя в 1971 році.