Вільгельм II (німецький імператор)

Вільге́льм II (нім. Wilhelm II.; 27 січня 1859(18590127) — 4 червня 1941) — останній німецький імператор і прусський король (1888—1918). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Народився в Берліні, Пруссія. Син Фрідріха III. З 1890 року вів активну зовнішню політику за переділ колоній. Разом з іншими європейськими монархами сприяв розв'язанню Першої світової війни. Зрікся престолу внаслідок Революції (1918), яка повалила німецьку монархію. Виїхав до Нідерландів, де й помер.

Вільгельм ІІ
нім. Wilhelm II.
Вільгельм ІІ
Германський Імператор
15 червня 1888 — 9 листопада 1918
Попередник: Фрідріх III
Спадкоємець: кронпринц Вільгельм
Наступник: титул скасовано
Король Прусії
15 червня 1888 — 9 листопада 1918
Попередник: Фрідріх III
Спадкоємець: кронпринц Вільгельм
Наступник: титул скасовано
Кронпринц Німецької імперії та Прусського королівства
Попередник: кронпринц Фрідріх
Наступник: кронпринц Вільгельм
Герцог Курляндії і Семигалії
8 березня 1918 — 4 червня 1941
Попередник: Петер фон Бірон
 
Народження: 27 січня 1859(1859-01-27)
Палац кронпринців, Мітте, Берлін, Німецький союз
Смерть: 4 червня 1941(1941-06-04) (82 роки)
помістя Дорн, Рейхскомісаріят Нідерланди
Поховання:
Дорн : 
Національність: німець
Країна: Німецький союз (1859—1871)
Німецька імперія (1871—1918)
Нідерланди (1918—1940)
Третій Рейх (1940—1941)
Релігія: лютеранство
Освіта: Боннський університет
Ступінь: доктор наук
Рід: Гогенцоллерни
Батько: Фрідріх III
Мати: Вікторія Саксен-Кобург-Готська
Шлюб: Августа-Вікторія (1881—1921)
Герміна Ройсс-Грайцська (1922—1941)
Діти: Вільгельм, Айтель Фрідріх, Адальберт Фердинанд, Август Вільгельм, Оскар, Йоахім, Вікторія Луїза
Автограф:
Монограма:
Нагороди:
Великий хрест ордена Хреста Свободи
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден дома Гогенцоллернів
Жіночий хрест «За заслуги»
Орден Вільгельма
Єрусалимський хрест
Орден Заслуг Прусської Корони
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Великий хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Військових заслуг Карла Фрідріха
Орден Святого Губерта
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден Генріха Лева
Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
Орден Людвіга Гессенського
Орден Вендської корони
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Орден Заслуг дома герцога Пітера-Фрідріха-Людвіга (Велике герцогство Ольденбург)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Орден Рутової корони
Великий хрест Військового ордена Святого Генріха
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Орден Білого Сокола (Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське)
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Мейнінген)
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Ганзейський Хрест (Бремен)
Ганзейський Хрест (Любек)
Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Орден «Святі Рівноапостольні Кирило та Мефодій»
Кавалер ордена «За військові заслуги» (Болгарія)
Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія)
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого Хреста Савойського військового ордена
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Лицар Великого хреста військового ордена Віллема
Орден Османие 1 ступеня
Орден Пошани (Османська імперія)
Орден Слави (Османська імперія)
Галліполійська зірка
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Великий Хрест ордена Корони Румунії
Орден Кароля I
Орден Білого орла (Сербія)
Орден підв'язки
Кавалер Королівського Вікторіанського ланцюга
Кавалер ордена Золотого руна
Орден князя Данила I
Орден Слона
Великий хрест Ордену Спасителя
Маріанський хрест
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня

 Медіафайли у Вікісховищі

У січні 1918 Вільгельм ІІ наполягав на підписанні мирного договору з Україною. 19.1(1.2).1918 Німеччина разом з іншими країнами Четверного Союзу визнала Українську Народну Республіку незалежною державою. За Вільгельма ІІ між УНР і Німеччиною та її союзниками було укладено Берестейський мир 1918, який ратифікувала німецька сторона в липні 1918. 2.6.1918 Вільгельм ІІ визнав гетьманом України Павла Скоропадського. 6.9.1918 в замку Вільгельмгоге відбулися переговори, в ході яких обговорювалися актуальні проблеми тогочасних українсько-німецьких відносин.

Біографія

Зовнішня політика

Вільгельм II понад усе відомий активною зовнішньою політикою Німеччини. При ньому отримала розвиток велика колоніяльна імперія Німеччини, яка виникла незадовго до його вступу на престол, що вилилось у воєнне зіткнення в Африці й Китаї. Прагнення кайзера створити військово-морський флот, що не поступався б міцністю флоту Британської імперії, було вкрай боляче прийнято в Лондоні й призвело до англо-американських перегонів морських озброєнь на початку XX століття.

Підтримка Вільгельмом експансивного курсу своєї головної союзниці, Австро-Угорської монархії, на Балканах та його покровительство Османській імперії викликали серйозне погіршення відносин із Російською імперією.

Суперечності між європейськими державами призвели, незважаючи на теплі особисті й родинні відносини Вільгельма з монархами Великої Британії та Росії, до Першої світової війни. Німеччина, позбавлена своїх колоній, була змушена вести тяжку війну на два фронти, економічне становище різко погіршилося. Поразка у війні (11 листопада 1918) збіглася з революцією у Німеччині, після якої Вільгельм зрікся престолу і покинув державу, оселившись у нейтральних Нідерландах.

Соціальна політика

У часи правління Вільгельма II Німеччина відмовилася від дій Бісмарка на придушення соціалізму; закони Бісмарка проти соціалістів (1878—1890) перестали виконуватися, окреслилося деяке зближення влади з помірними соціял-демократами. Представники німецької соціал-демократії в 1914-му навіть підтримали початок Першої світової війни. Під час його правління було ухвалено такі соціальні реформи, як заборона роботи по неділях, заборона нічної роботи для жінок і дітей, заборона роботи для жінок в останні місяці вагітності та обмеження дитячої праці для дітей молодших за 14 років, що позитивно вплинуло на розвиток економіки країни.

Він говорив фр. «Je veux etre un roi des gueux» («Хочу бути королем бідних»): було затверджено прогресивний прибутковий податок (відсоткова ставка зростає зі зростанням доходів).

Після зречення

За Версальським мирним договором 1919 Вільгельма оголошено винуватцем війни, він підлягав суду Міжнародного трибуналу. Але уряд Нідерландів відмовився його видати, а держави-переможці не наполягали на видачі. До кінця своїх днів Вільгельм прожив у Нідерландах. У 1920-му активно листувався з фельдмаршалом Паулем фон Гінденбургом, з яким мав дружні стосунки. Вільгельм вітав його прихід до влади у 1925-му. 1926 року прусський ландтаг повернув Вільгельмові його земельні володіння, втрачені в перебігу листопадової революції 1918.

Помер під час Другої світової війни, у садибі Дорн (неподалік Утрехта) в окупованих Німеччиною Нідерландах. Автор мемуарів «Події та постаті, 1878—1918».

Сім'я

Нагороди

Королівство Пруссія

Саксонія-Ангальт
  • Орден Альберта Ведмедя, великий хрест (1884)
  • Військовий хрест Фрідріха (Ангальт) (1914)

Велике герцогство Баден

Королівство Баварія

Герцогство Брауншвайг

Велике герцогство Гессен
  • Орден Золотого Лева (9 жовтня 1884)
  • Орден Людвіга Гессенського, великий хрест (9 жовтня 1884)

Мекленбург-Шверін

Велике герцогство Ольденбург

Королівство Саксонія

Королівство Вюртемберг

Інші держави

Австро-Угорщина

Болгарське царство

Королівство Італія

Нідерланди

Османська імперія

Португалія

Румунія

Російська імперія

Сербія
  • Орден Таковського хреста, великий хрест (28 липня 1877)
  • Орден Білого орла, великий хрест

Сіам

Норвегія-Швеція

Британська імперія

У 1915 році позбавлений всіх британських нагород.

  • Орден Підв'язки (27 січня 1877)
  • Орден святого Джона (1888)
  • Королівський Вікторіянський орден, почесний великий хрест (21 листопада 1899)
  • Королівський Вікторіянський ланцюг (9 листопада 1902)

Інші держави

Наукові звання
  • Доктор юриспруденції Берлінського університету Фрідріха-Вільгельма
  • Почесний доктор інженерних наук Вищої політехнічної школи Берліна
  • Почесний доктор наук Клаузенбурзького університету
  • Доктор цивільного права Оксфордського університету
  • Почесний доктор права Пенсильванського університету
  • Почесний доктор медицини Празького університету Карла

Примітки

    Бібліографія
    • Holger Afflerbach: Kaiser Wilhelm II. als Oberster Kriegsherr im Ersten Weltkrieg: Quellen aus der militärischen Umgebung des Kaisers 1914—1918. Oldenbourg, München 2005, ISBN 3-486-57581-3.
    • Thorsten Beigel, Sabine Mangold-Will (Hrsg).: Wilhelm II. Archäologie und Politik um 1900. Franz Steiner, Stuttgart 2017, ISBN 978-3-515-11557-5.
    • Christopher Clark: Kaiser Wilhelm II. Longman, Harlow u. a. 2000, ISBN 0-582-24559-1. Dt. Ausgabe: Wilhelm II. Die Herrschaft des letzten deutschen Kaisers. Aus dem Engl. von Norbert Juraschitz und Thomas Pfeiffer. DVA, München 2008, ISBN 978-3-421-04358-0. (Rezension)
    • Virginia Cowles: Wilhelm der Kaiser. Scheffler, Frankfurt / Main 1965.
    • Benjamin Hasselhorn: Politische Theologie Wilhelms II. (Quellen und Forschungen zur Brandenburgischen und Preußischen Geschichte Band 44), Duncker & Humblot, Berlin 2012, ISBN 978-3-428-13865-4.
    • Wolfgang König: Wilhelm II. und die Moderne. Der Kaiser und die technisch-industrielle Welt. Schöningh, Paderborn u. a. 2007, ISBN 978-3-506-75738-8.
    • Martin Kohlrausch (Hrsg.): Samt und Stahl. Kaiser Wilhelm II. im Urteil seiner Zeitgenossen. Mit Fotografien aus dem Archiv des Hauses Hohenzollern. Landtverl., Berlin 2006, ISBN 3-938844-05-1. (Mit Beiträgen von Otto von Bismarck, Hans Blüher, Rudolf Borchardt, Paul Busching, Winston Churchill, Egon Friedell, Walter Goetz, Georg Hinzpeter, Ernst Horneffer, Karl Lamprecht, Friedrich Naumann, Walther Rathenau, Jean-Paul Sartre, Reinhold Schneider, Percy Ernst Schramm, August Stein, Ludwig Thoma und Theodor Wolff.)
    • Christian Graf von Krockow: Unser Kaiser. Glanz und Untergang der Monarchie. Westermann, Braunschweig 1993, ISBN 3-07-509507-9.
    • Golo Mann: Wilhelm II. Scherz, München u. a. 1964.
    • Wolfgang J. Mommsen: War der Kaiser an allem schuld? Wilhelm II. und die preußisch-deutschen Machteliten. Propyläen, Berlin 2002, ISBN 3-549-07169-8.
    • John C. G. Röhl:
      • Kaiser, Hof und Staat. Wilhelm II. und die deutsche Politik. C. H. Beck, München ³1988 (TB 2002), ISBN 978-3-406-49405-5.
      • The Kaiser and his court. Wilhelm II and the government of Germany. Cambridge University Press, Cambridge 1994.
      • Wilhelm II., C. H. Beck, München 1993—2008:
        • Band 1: Die Jugend des Kaisers, 1859—1888. München 1993, ²2001, ISBN 3-406-37668-1.
        • Young Wilhelm. The Kaiser's early life, 1859—1888. Cambridge University Press, Cambridge 1998.
        • Band 2: Der Aufbau der Persönlichen Monarchie, 1888—1900. München 2001, ISBN 3-406-48229-5.
        • Band 3: Der Weg in den Abgrund, 1900—1941. München 2008, ISBN 978-3-406-57779-6. (Rezension)
    • John C. G. Röhl (Hrsg.): Der Ort Kaiser Wilhelms II. in der deutschen Geschichte. Oldenbourg, München 1991, ISBN 978-3-486-55841-8 (Volltext als PDF)
    • Stefan Samerski (Hrsg.): Wilhelm II. und die Religion. Facetten einer Persönlichkeit und ihres Umfelds. Duncker und Humblot, Berlin 2001, ISBN 3-428-10406-4 (= Forschungen zur brandenburgischen und preußischen Geschichte. Beiheft Nr. 5).
    • Nicolaus Sombart: Wilhelm II. Sündenbock und Herr der Mitte. Volk & Welt, Berlin 1996, ISBN 3-353-01066-1.
    • Eberhard Straub: Kaiser Wilhelm II. Die Erfindung des Reiches aus dem Geist der Moderne. Landt Verl., Berlin 2008, ISBN 978-3-938844-10-6.
    • Friedhild den Toom: Wilhelm II. in Doorn. Selbstverlag, Hilversum 2002.
    • Volker Ullrich (Historiker)|Volker Ullrich: Als der Thron ins Wanken kam. Das Ende des Hohenzollernreiches 1890—1918. Donat Verlag, Bremen 1993, ISBN 3-924444-75-7.
    • Hans Wilderotter, Klaus D. Pohl (Hrsg.): Der letzte Kaiser. Wilhelm II. im Exil. Bertelsmann-Lexikon-Verl., Gütersloh 1991, Шаблон:Falsche ISBN.
    • Klaus-Gunther Wesseling. Wilhelm II. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon., Sp. 1178–1217}}.
    • Кулинич І. М. Вільгельм II // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 557. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
    • Кривонос Р. А. Вільгельм II // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

    Посилання

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільгельм II (німецький імператор)

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.