Гараманти

Гараманти (грец. Γαράμαντες, звідти до лат. Garamantes) — античний народ, який жив в VI ст. до н. е. — VIII ст. н. е. на території північної Сахари та південному узбережжі Середземного моря на території сучасної Лівії та деяких сусідніх держав. Держава гарамантів на теренах нинішнього Феццану в I тис. до н.е. мала значний вплив у регіоні, згадується в багатьох античних джерелах.

Гараманти на політичній мапі Східної півкулі близько 1 р. н. е. Гарамантида знаходилася на південь від Римської Африки.

Гараманти були автохтонним населенням Феццану, вважається, що вони були прямими нащадками скотарів неолітичної Сахари.[1]

Гараманти вже в середині I тис. до н.е. займалися землеробством, оазисним садівництвом, розводили худобу та коней, вели торгівлю. [1] Найбільші міста — Гарама та Гіра.[2] Певний час велася торгівля з карфагенянами.[3]

Історичні згадки

Гараманти по собі залишили безліч пам'ятників культури — наскельні малюнки, руїни фортець, могильники.[4] Гарамантів згадує Геродот бл. 500 р. до н. е. у своїй «Історії» як «вельми чисельне плем'я».[5] Наскельні малюнки свідчать про європеоїдну зовнішність гарамантів, це дозволяє припустити їх зв'язок із «народами моря», насамперед пеласгами, які вдиралися в Північну Африку, зокрема в Лівію наприкінці II тис. до н. е.[6] Нащадками гарамантів вважають себе сучасні туареги, які використовують їх писемність, давньолівійське письмо, хоча мова власне гарамантів невідома, а їх нечисленні писемні артефакти ще не розшифровані.[4]

Гарамантида

В середині I тис. до н. е. держава гарамантів була однією з найбільших та наймогутніших на півночі Африки. Гараманти знали технологію колісниць, які запрягали четвериком. На них вони здійснювали напади на сусідні держави та народності, зокрема негроїдне населення на південь від Гарамантиди.[1]

У 21 р. до н. е. римський полководець, тодішній проконсул римської Африки, Луцій Корнелій Бальб захопив 15 міст Гарамантиди, включаючи столицю — місто Гарама.[6] Як згадка римських завоювань, залишилася мозаїка на підлозі римської вілли біля Лептіс-Магни, де зображені полонені гараманти.

Збереглися згадки про участь гарамантів у антиримському північноафриканському повстанні Такфарината та нападі на місто Лептіс.[6]

Після падіння Римської імперії, гараманти повернули собі незалежність, хоча вже не змогли відновити колишню могутність. Остаточно Гарамантида припинила своє існування в VII ст. внаслідок арабської навали. Нині нащадками гарамантів вважають себе туареги — берберський народ центральної Сахари, який використовує гараманський алфавіт.[4]

Примітки
  1. Берзина С. Я. Мероэ и окружающий мир. I-VIII вв. до н. э. - Москва, 1992. - ст. 128-130(рос.)
  2. Реальный словарь классических древностей. Под редакцией Й. Геффкена, Э. Цибарта. — Тойбнер. Ф. Любкер. 1914.(рос.)
  3. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890–1907.(рос.)
  4. Следы невиданных людей(рос.)
  5. Геродот. История: в девяти книгах, ст. 264.(рос.)
  6. Античный мир. Словарь-справочник. EdwART. 2011.(рос.)

Література
  • Геродот. История / Пер. с греч. и комм. Г. А. Стратановского. — Москва, 2004. — 640 ст.(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.