Гарасимчук Роман Петрович
Рома́н Петро́вич Гарасимчу́к (нар. 12 січня 1900, Старі Купновичі, нині Купновичі, Самбірський район, Львівська область — пом. 3 травня 1976, Львів) — український мистецтвознавець, музикознавець, етнолог. Доктор філософії за спеціальністю «етнологія» (1939), кандидат мистецтвознавства (1957).
| Гарасимчук Роман Петрович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 січня 1900 Старі Купновичі |
| Помер |
3 травня 1976 (76 років) Львів |
| Громадянство |
 Польща→ СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність |
мистецтвознавець музикознавець етнолог |
| Відомий завдяки | дослідник життя гуцулів |
| Alma mater |
Львівська консерваторія Львівський університет |
Життєпис
Закінчив Львівську консерваторію у 1925 році та Львівський університет у 1935 році.
Працював завідувачем відділу у Львові в Культурно-історичному музеї НТШ (1935—1940), у радянський час — в Етнографічному музеї, Музеї художньої промисловості, Львівському відділі ІМФЕ АН УРСР. Старший науковий співробітник, керівник етнографічної групи, заступник директора Львівського відділу Інституту українського фольклору.
З 1955 року працював у Музеї етнографії та художнього промислу.
Роман Гарасимчук займався вивченням гуцульських танців та полонинського господарства. Так, спільно з Вільґельмом Табором, учителем з Косова, дослідив полонинське життя гуцулів. Результатом цієї роботи стала стаття «Etnografi a polonin huculskich», опублікована 1937 року[1].
Доробок
- Дещо про організацію народних промислів // Діло. 1937. № 143;
- Etnografja polonin huculskich. Lwów, 1938 (співавт.); Tańce huculskie. Lwów, 1939;
- Народні пісні Закарпатської України і стан наукових досліджень над ними // Новий час. 1939. № 4;
- Народное искусство Тернопольской области УССР // Сов. этнография. 1957. № 1;
- Гуцульські варіанти російських, чеських та румунських танців // Мат. з етнографії та мистецтвознавства. К., 1961. Вип. 6;
- Бойківські варіанти російських, чеських, польських та німецьких танців // Там само. 1962. Вип. 7–8.
- Ансамбль танцю УРСР // Мистецтво. 1958. — № 6. С. 14 21.