Гарольд Лестер Джонсон
| Гарольд Лестер Джонсон | |
|---|---|
| англ. Harold Lester Johnson | |
| Народився |
17 квітня 1921[1] Денвер, США |
| Помер |
2 квітня 1980[1] (58 років) Мехіко, Мексика ·гострий інфаркт міокарда |
| Країна |
 США |
| Діяльність | астроном, викладач університету |
| Alma mater | DUd і Університет Каліфорнії (Берклі)[2] |
| Галузь | астрономія |
| Заклад | Ловеллівська обсерваторія, Університет Аризони, Національний Автономний Університет Мексики і Техаський університет |
| Звання | професор |
| Науковий керівник | Harold F. Weaverd |
| Членство | Національна академія наук США |
| Нагороди | |
Гарольд Лестер Джонсон (англ. Harold Lester Johnson; 17 квітня 1921, Денвер — 2 квітня 1980, Мехіко) — американський астроном, член Національної АН США.
Біографія
Народився в Денвері (штат Колорадо). 1942 року закінчив Денверський університет. У 1942—1945 працював у Массачусетському технологічному інституті, потім — у Лікській, Ловеллівській, Вошбернській і Єркській обсерваторіях. У 1952—1959 — астроном Ловеллівської обсерваторії, у 1959—1962 — професор астрономії Техаського університету, з 1962 — професор Аризонського університету і астроном Стюардовскої обсерваторії цього університету. З 1969 був також професором Астрономічного інституту Національного університету в Мехіко (Мексика).
Науковий доробок
Основні наукові праці присвячені зоряній фотометрії. 1953 року спільно з В. В. Морганом і Д. Гаррісом створив триколірну широкосмугову електрофотометричну систему для видимої та ближньої ультрафіолетової частини спектру — так звану систему U, B,V, ухвалену як міжнародний стандарт для зоряної фотометрії. Виконав у цій системі численні високоточні спостереження зір галактичного поля, а також зір у розсіяних і кулястих скупченнях і побудував за цими спостереженнями діаграми Герцшпрунга — Рассела, які використовувалися багатьма дослідниками для вивчення зоряної еволюції. Система Джонсона дає можливість визначати поправки за загальне і диференціальне поглинання світла в міжзоряному просторі і завдяки цьому відіграла велику роль у вивченні будови Галактики. На початку 1960-х років Джонсон поширив свою систему в інфрачервону область і виконав перші масові вимірювання блиску зірок у різних її смугах; це дозволило йому встановити шкалу болометричних величин і ефективних температур для холодних зірок. Одним з важливих відкриттів, зроблених Джонсоном в ході цих досліджень, було виявлення 1964 року надлишкового інфрачервоного випромінювання у квазара 3С 273. Ці роботи Джонсона, поряд з першими інфрачервоними оглядами неба, проведеними Дж. Нойгебауером, Д. Марцем і Р. Лейтоном, Ф. Лоу, поклали початок інфрачервоної астрономії.
Член низки наукових товариств.
Премія ім. Г. Ворнер Американського астрономічного товариства.
Примітки
- SNAC — 2010.
- Математична генеалогія — 1997.
Посилання
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Джонсон Хэролд Лестер. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
- Джонсон Херолд Лестер // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 129. — ISBN 966-613-263-X.