Гарун ар-Рашид
Гарун ар-Рашид або Гарун аль-Рашид (*17 березня 763 — †24 березня 809) — п'ятий халіф Аббасидського халіфату, знаменитий завдяки згадкам у «Казках тисячі й однієї ночі».
| Гарун аль-Рашид | |
|---|---|
| هارون الرشيد | |
 Гарун аль-Рашид | |
| халіф | |
| Початок правління: | 14 вересня 786 |
| Кінець правління: | 24 березня 809 |
|
| |
| Попередник: | Муса аль-Хаді |
| Наступник: | Аль-Амін |
|
| |
| Дата народження: | 17 березня 763 |
| Місце народження: | Рей |
| Країна: | Багдадського халіфату |
| Дата смерті: | 24 березня 809 (46 років) |
| Місце смерті: | Тус, Хорасан |
| Діти: | аль-Амін, аль-Мамун, аль-Мутасім |
| Династія: | Аббасиди |
| Батько: | Мухаммад ібн Мансур аль-Махді |
| Мати: | аль-Хайзуран |
Гарун ар-Рашид правив з 786 по 809 у період найвищого розквіту халіфату, процвітання наук, культури та релігії. Він заснував у Багдаді бібліотеку Будинок Мудрості.
Значну частину його правління фактично керували державою представники родини Бармакидів.
Ім'я Гарун ар-Рашида оточене численними легендами, одна з яких стверджує, що халіф любив переодягатися в звичайного міщанина й блукати містом, щоб познайомитися з життям своїх підданих.
Прізвище ар-Рашид («Справедливий») отримав не від нащадків, а від свого батька, халіфа Мухаммада ібн Мансура аль-Махді, коли був призначений спадкоємцем престолу.
Коротка біографія
Став халіфом і правив за допомогою візирів із родини Бармакидів, що представляли іранську феодальну аристократію, а після їх відсторонення в 803 році став правити одноосібно. Цей процес супроводжувався репресіями, в ході яких потрапили в ув'язнення або були страчені багато представників Бармакидів (у тому числі знаменитий візир Джафар, якого цикл «Тисячі і однієї ночі» зображує другом і постійним супутником халіфа в його нічних подорожах по Багдаду).
Перший період правління Харуна ар-Рашида ознаменувався економічним і культурним розквітом. Халіф заснував у Багдаді великий університет і бібліотеку, заохочував заняття науками, поезією і музикою. До Гаруна ар-Рашида був наближений поет Аббас ібн аль-Ахнаф, представник покоління, який відмовився від канонізованих форм доісламської поезії. При ньому в Халіфаті досягли значного розвитку сільське господарство, ремесла, торгівля і культура (переважно література). Разом з тим намітилися ознаки його розпаду: антиурядові повстання в Дейлеме, Сирії та інших областях.
Халіф продовжував боротьбу з Візантією, що почалася до нього.
Помер у 809 році під час військового походу, для придушення повстання Рафі ібн Лейса в Середній Азії. За легендою його останніми словами були "О Безсмертний! Прости смертного ".
Див. також
Джерела
- Ораторія "Тисяча ночей, та ніч" (галіс.)
- Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу: Підручник. – К., 2002.