Багдад

Існує кілька версій походження назви. Найбільш вірогідною і найпоширенішою серед них є та, що ця назва походить із середньоперської мови[3][4][5][6][7][8][9] від з'єднання слів bhaga — «бог» та dād — «даний», і перекладається як «Богом даний» або «Божий дар», звідки походить сучасне перське слово Baɣdād. Це, у свою чергу, може бути простежено і в стародавній перській мові[10].

Менш імовірне припущення каже, що слово утворене від сполучення слів bāgh — «сад» та dād — «даний», і перекладається «подарований сад», «даний сад»[11][12].

Однак Багдад, як назва, було згадане як Baghdadu на ассирійських клинописних табличках IX століття до н. е., і на вавилонських цеглинах, відзначених королівською печаткою царя Навуходоносора (VI століття до н. е.)[13].

Значення села Багдад різко зросло з часу його заснування халіфом Аббасидів аль-Мансуром, який обрав назву Мадінат аль-Салаам (Madinat al-Salaam) або «Місто миру» для нового поселення. Це була офіційна назва, що карбувалася на монетах та використовувалася в інших офіційних цілях, хоча більшість людей продовжували використовувати стару назву. До XI століття, «Багдад» став майже єдиною назвою всесвітньо відомого мегаполісу.

Місто розташоване на великій долині, через яку протікає Тигр. Річка ділить Багдад на дві половини, східна половина називається Рісафа, західна — Карх. Земля, на якій збудоване місто, майже повністю плоска, алювіального походження, що зумовлене періодичними великими повенями річки.

Клімат міста посушливий, за класифікацією Кеппена BWh. Багдад одне із найгарячіших міст планети. Влітку, з червня по серпень, середня максимальна температура сягає 44 °C. В цю пору року дощів майже не буває. Нерідко температура підіймається до 50 °C у тіні, й навіть вночі температура влітку практично не опускається нижче 24 °C. Через низьку вологість, що зумовлене віддаленістю від Перської затоки, місто часто потрапляє пилові бурі, що приходять із заходу.

Узимку дні теплі, а ночі можуть бути прохолодними. Середня максимальна денна температура в період з грудня по лютий становить 15,5—18,5 °C. Середня мінімальна нічна температура в січні опускається до 3,8 °C, але кілька разів на рік температура вночі може опускатися нижче нуля.

Дощі майже винятково випадають у проміжку між листопадом і березнем. Рівень опадів у середньому становить 150 мм, але може сягати 575 мм. Мінімальна річна кількість опадів 23 мм. 11 січня 2008 року в місті вперше на пам'яті його жителів випав сніг[14].

«Чимало дивовижних речей можна зустріти у Вавілонії, проте жодне з них не порівняти з виявленим тут джерелом нескінченної кількості бітуму» — так написав давньогрецький історик Діодор про джерело бітуму, що містилось у районі селища Хіт поблизу Вавілона, на місці сучасного Багдада.

Невеликі поселення на території сучасної іракської столиці, за свідченням істориків, існували вже в XIX—XVIII ст. до н. е. Багдад був заснований на західному березі річки Тигр 30 липня 762 року. Будівництво цього міста, що спочатку задумувалося як столиця держави Аббасидів, почалося за розпорядженням халіфа Абу Джафар аль-Мансура. Перша назва, дана столиці, — Мадіна-ель-Мудаввара, що в перекладі означає «місто-коло» і пов'язана з його плануванням, що має і донині круглу форму. Після закінчення будівництва, засновник міста назвав його «містом миру», в арабському варіанті — Мадіна-ес-Салам. Однак згодом за іракською столицею закріпилася назва, яку вона носить і досі.

У IX—X ст. Багдад перетворився на найбільш великий культурний і економічний центр близького сходу. Тут досить швидко й успішно розвивалися ремісниче виробництво і торгівля з іншими країнами. У Багдад надходили різні продукти і дорогі товари з Аравії, Індії і далеких європейських держав. В історичних документах, складених арабським ученим Ібн Хордадбехом в кінці IX ст., згадувалося про торгові зв'язки Багдаду з купцями ар-Рус (руси). У період правління Аббасидів (VIII—XIII ст.) Багдад був столицею Арабського (в деяких джерелах Багдадського) халіфату. Перша аптека, як заклад, у якому не тільки зберігали, а й готували і продавали ліки, була відкрита в 754 році саме в Багдаді.

Після розпаду держави Аббасидів політична та адміністративна роль міста значно впала, проте його культурне значення, як і раніше залишалося дуже важливим для всіх арабських країн. Багдад швидко набув статусу великого наукового центру: ще на початку XIII ст. тут відкрилося понад 30 бібліотек. З початку 11 століття Багдад переживає занепад. У 945 місто увійшло до складу володінь династії Буїдів, з 1055 перебувало на території держави Сельджуків, а 1258 року в Багдад вторглися монгольські війська Хулагу, що розорили і зруйнували його. Монголи убили близько півтори мільйону людей, знищили місто і навіть зрошувальну систему навколо.[15]

Наприкінці XIV, а потім на початку XV ст. Багдад піддався нашестю військ Тамерлана, у результаті чого багато міських будівель було знищено, а цінності розграбовано. У XVI ст. Багдадом завідували турецькі, потім перські війська, а в XVII ст. місто знову зазнало нападу турків. У 1638 р. Багдад був приєднаний до території Османської імперії, у складі якої перебував до 1917 р.

У 1917 р. у місто вторглися війська Великої Британії і окупували його територію. У 1920 р. англійці, домігшись економічного панування в Іраку, оголосили Багдад адміністративним центром підмандатної території, а в 1921 р., після визнання суверенітету держави, Багдад став столицею королівства Ірак. У 1923 р. в місті було створено Іракський музей, у якому розмістилися в основному великі археологічні колекції — пам'ятки історії та культури Стародавнього Вавилону й Ассирії, предмети мистецтва, виявлені на території Парфянського царства, держави Сасанідів та ін.

У 1941 р. в обстановці протиборства між пронацистськими та пробританськими силами в місті на короткий час виник вакуум влади. У цій обстановці відбувся кривавий погром, відомий під назвою Фархуд, під час якого загинуло не менше 175 євреїв і було спалено багато будинків. Погром став непрямою причиною масового виїзду євреїв з Іраку одразу ж після війни.

У 1940-1950-х рр. в місті багато разів відбувалися масові народні виступи проти імперіалістичної державної політики, зростав національно-визвольний рух, до якого приєдналися тисячі мешканців столиці. Найчисленніші народні хвилювання мали місце в Багдаді в 1948, 1949, 1952 і 1954 рр. Революційні події, що розгорнулися в Іраку в середині 1950-х рр., призвели до скасування монархічної влади і утворення в липні 1958 р. незалежної Іракської Республіки, столицею якої був проголошений Багдад.

Карта міста, 2003 рік.

У кінці 1960-го — початку 1970-х років у місті була проведена націоналізація всіх промислових підприємств, за винятком нафтових.

У 1980-1990-х роках у результаті військових конфліктів у Перській затоці (спочатку між Іраком і Іраном, а згодом між Іраком і Кувейтом) господарсько-економічна діяльність у столиці була ускладнена.

Під час війни в Перській затоці (1991) піддавався численним бомбардуванням з повітря силами коаліції держав-учасників Організації Об'єднаних Націй і був сильно зруйнований.

У березні 2003 року в ході Іракської війни американські та британські війська розпочали бомбардування іракських територій, у тому числі Багдаду, а в квітні 2003 року Багдад був зайнятий піхотними і танковими частинами армії США, згодом у місто увійшли частини і деяких інших країн.

12 липня 2007 року, у результаті обстрілу двома вертольотами армії США, загинули, за різними даними, від 12 до 18 осіб, не причетних до повстанських угруповувань[16][17][18]. У результаті загинули в тому числі 2 репортера Reuters; після чого ракетами AGM-114 Hellfire була знищена будівля, де серед загиблих опинились жінки та діти. У квітні 2010 року 39-хвилинне відео розстрілу було опубліковане сайтом WikiLeaks та визвало великий суспільний резонанс.

Мінарет Сук аль-Газаль

Створення більшості архітектурних споруд Багдада, визнаних згодом культурно-історичними пам'ятниками, відноситься до XII—XIV ст. У їх числі — палац Аббасидів (кінець XII — початок XIII ст.), Мавзолей Зубайді (перша половина XIII ст.), Медресе Мустансирія (XIII ст., Реконструйований в XX столітті), ворота Бао аль-Вастані (перша половина XIII ст.), мінарет Сук аль-Газаль (друга половина XIII століття), будівля караван-сараю хан Марджан (середина XIV ст.). На початку XVI століття в Багдаді була побудована Золота мечеть, або мавзолей Мусси аль-Кадіма. Ця споруда реставрувалася двічі: у XVII столітті і в середині XX століття.

Серед сучасних скульптурних творів — рельєфний монумент з каменю та бронзи «Революція 14 червня», встановлений в 1960 році, і пам'ятник Невідомому Солдату, який був, споруджений у 1959 році на проспекті Саадун. У західній частині Багдада розташовані будівлі парламенту і уряду, а також палац ар-Ріхаб. У місті побудовані 3 університети, ряд та інститутів і Академія наук. Тут знаходиться найдавніший університет Іраку — Університет Аль-Мустансірія — заснований в 1233 році. Найбільшою бібліотекою Багдада є Багдадська національна бібліотека і архів. Під час бомбардувань Багдада американською та британською авіацією навесні 2003 року архітектурній спадщині міста було завдано значних збитків.

У Багдаді знаходяться 6 музейних установ: Музей Іраку (археологічний), Іракський музей природної історії, Музей сучасного мистецтва, Іракський військовий музей. У період вторгнення США до Іраку (2003) значна частина музейних експонатів, які мають культурно-історичну цінність, була розграбована, а багато пам'яток архітектури зруйновані в результаті бомбардувань.

Багдад відомий і як головне місто в казках «Тисяча і одна ніч».

Багдад відомий як один із осередків арабської важкої музики, найвідомішим із тутешніх гуртів є Acrassicauda.

Місто Багдад має 89 офіційних районів в 9 округах. Ці офіційні підрозділи міста служили адміністративними центрами на поставку комунальних послуг, але до 2003 року не мали політичних функцій. Починаючи з квітня 2003 року контрольована США Коаліційна тимчасова адміністрація (КТА) почала процес створення нових функцій для них. Процес спочатку зосереджувався на виборах до місцевих рад.

Після того як всі 88 (пізніше 89) місцевих рад були обрані, кожна місцева рада виборних вибрала представників з числа своїх членів для роботи в одній з дев'яти міських районних рад. Число представників місцевої в районній раді залежить від населення мікрорайону. Наступним кроком повинне стати обрання в кожній з дев'яти районних рад представників своїх членів для роботи у складі 37 членів міської ради Багдада. Ця трирівнева система місцевого самоврядування пов'язала жителів Багдада з центральним урядом через своїх представників від мікрорайону, через район, і до міської ради.

Такий самий процес був використаний для отримання репрезентативних рад для інших громад в провінції Багдад за межами самого міста. Там, місцеві ради були обрані з 20 районів (нагія), і ці ради обрали представників зі своїх членів для роботи в шести районних радах (када). Як і у місті, районі ради, вибрали представників з числа своїх членів до складу 35 членів Багдадської обласної ради.

Ця система зі 127 окремих рад може видатися надто громіздкою, але у провінції Багдаду проживає близько семи мільйонів чоловік. На найнижчому рівні, кожна рада представляє в середньому 75 тисяч осіб.

Дев'ять районних рад[19]:

• Адгамія
• Карх[20]
• Карадаг[21][22]
• Кадімія[23]
• Мансур
• Садр[24]
• Аль-Рашид[25]
• Rusafa
• Новий Багдад[26]

Дев'ять районів поділяються на 89 менших районів, які можуть входять до одного з перерахованих вище районів.

З VIII по XIII століття Багдад був найбільшим мегаполісом свого часу[27]. Близько 900 року населення Багдада було оцінено в близько 1 млн жителів[28]. У 1900 році населення становило 145 000 жителів, 580 тис. в 1950 році[29]. У 2001 році населення міста від Багдада було оцінене в 4 958 000 жителів.

До 2003 року і військового вторгнення під проводом США, шиїти, суніти і християни змішалися в багатьох частинах міста. Після вибуху насильства на релігійному ґрунті райони були розділені згідно з релігією, так шиїти збільшили своє панування. Що ж до християн, то їх кількість в Іраку знизилася вдвічі.

Багдад є промисловим центром країни і центром комунікацій повітряного, автомобільного та залізничного транспорту. Дванадцять мостів забезпечують переправу через річку Тигр. У місті є нафтопереробні заводи (очищення та переробка нафти, виробництво мастил), сільськогосподарське виробництво (зокрема, тютюну), шкіряні заводи, текстильне виробництво та ін. Місто виробляє одяг, предмети домашнього вжитку, ювелірні вироби, шкіри і повсті, килими, що продаються на базарах (арабські ринки). Ці базари з вузькими проходами, що складаються з маленьких магазинів і кіосків є характерними для міста і є частиною його історії.

• Муваффак ад-Дін ібн Юсуф аль-Багдаді — арабський вчений-енциклопедист, лікар ХІІ ст.
• Назіха Явдет Ашха аль-Дулаймі (1923—2007) — перша жінка-міністр Іраку, перша жінка-міністр арабського світу.

• Каїр (араб. القاهرة‎), Єгипет
• Саскатун, Канада

• (араб.)(англ.)Офіційний сайт мерії Багдаду
• (англ.)Iraq Image — супутникове спостереження Багдаду
• (араб.)(англ.)Національна інвестиційна комісія в Іраку
• (англ.)Iraq — міське товариство
• (англ.)Вироблення концепції реконструкції в Іраку
• (англ.)Опис початкового розташування Багдада Архівовано 12 лютого 2006 у Wayback Machine.
• (англ.)Етнічна і бандитська карта Багдаду — Healingiraq
• Інвестори ОАЕ беруть участь у проєкті відродження Багдаду
• (англ.)Людина з планом: Hisham Ashkouri
• (англ.)Ірак. Звіти, мапи та оцінки Іраку Департаменту інформації та аналізу при ООН