Гедоністична адаптація

Гедоністична адаптація (або гедоністична бігова доріжка) — передбачувана тенденція людей триматися на відносно стабільному рівні щастя, а також швидко повертатися до цього рівня після серйозних позитивних чи негативних подій або змін в житті.[1] Вивчається в позитивній психології.

На біговій доріжці

Теорія

Відповідно до цієї теорії, коли людина заробляє більше грошей, її очікування та бажання зростають в тандемі, що призводить до відсутності постійного збільшення щастя. Брикман та Кемпбелл запровадили цей термін у своєму есе "Гедоністичний релятивізм і планування доброго суспільства" (1971).[2] Наприкінці 1990-х ця концепція була змінена британським психологом Майклом Ейсенком на нинішню "Гедоністичну теорію бігової доріжки", яка порівнює прагнення до щастя з людиною на біговій доріжці, яка повинна продовжувати працювати, щоб просто залишатися на тому ж місці.

Практичні наслідки

Людина швидко звикає до своїх обставин, особливо позитивних. Тому незалежно від того, якого рівня реального успіху вона досягла в житті, їй завжди хочеться більше. Саме тому багаті люди не набагато щасливіші за бідних, і навіть найбідніші люди можуть бути дуже щасливими. Позитивні зміни в житті можуть тимчасово підвищити рівень щастя, але більшість людей незмінно повертаються назад на свій нормальний рівень щастя.[3]

Див. також

Примітки
  1. Rosenbloom, Stephanie (August 7, 2010). "But Will It Make You Happy?". New York Times. Retrieved August 16, 2010.
  2. in M. H. Apley, ed., Adaptation Level Theory: A Symposium, New York: Academic Press, 1971, pp 287–302
  3. Hedonic Treadmill // Investopedia.com
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.