Гекаба

Гека́ба (грец. Εκάβη), також Гекуба (лат. Hecuba) — дочка фригійського володаря Діманта (або ж Кіссея), сестра Кілли, друга дружина троянського царя Пріама, мати 19 синів та дочок, з яких найвідоміші Гектор, Паріс, Гелен, Поліксена, Кассандра, Троїл.

Гекаба
грец. Εκάβη

Спляча Гекаба, Джуліо Романо
Країна Троя
Діяльність король
Учасник Троянська війна
Батько Дімант, Кіссей або Сангарій
Мати Telecleiad або Eunoëd
Брати, сестри Asiusd і Theano
У шлюбі з Пріам[1][2]
Діти Кассандра[3], Гектор[1][4][5], Паріс[1][6], Поліксена[1], Троїл[7], Theano, Деїфоб[8], Гелен[9], Лаодіка[10], Креуса[2], Полідор[1][11], Іліона[12], Антіф, Politesd, Hipponousd і Agathond

Під час другої вагітності Гекабі снилося, ніби вона носить у собі смолоскип, що підпалить Трою. Сон витлумачили так: вона народить сина, який призведе до загибелі Трої; тим сином був Паріс. Після падіння Трої потрапила в рабство до греків. За однойменною трагедією Евріпіда, Гекаба пережила ще принесення греками в жертву її дочки Поліксени і смерть сина Полідора, якого вбив фракійський цар Поліместор.

Мати помстилася вбивцеві: разом з іншими троянками вона виколола йому очі й задушила всіх його дітей. За Овідієм, Гекаба була обернена на собаку, фракійці закидали її камінням. Мотив перетворення Гекаби на собаку виник, можливо, через уподібнення її Гекаті, священною твариною якої був собака. Вергілій, Евріпід, Данте, Шекспір черпали з міфів про Гекабу сюжети для своїх творів. За мотивами трагедії Евріпіда «Гекаба» написали опери композитори Дж. Ф. Маліп'єро та Б. Рігаччі. Образ Гекаби став символом безмежного горя й розпачу.

На її честь було названо астероїд 108 Гекаба.

Примітки
  1. Гекуба // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 267.
  2. Приам // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXV. — С. 294.
  3. Кассандра // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1907. — Т. 1.
  4. Гектор // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 266–267.
  5. Любкер Ф. Hector // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 595–596.
  6. Н. О. Парис // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XXIIа. — С. 810.
  7. Троил // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1901. — Т. XXXIIIа. — С. 866.
  8. Деифоб // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. X. — С. 293.
  9. Гелен // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1907. — Т. 1.
  10. Лаодика // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVII. — С. 340.
  11. Полидор // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXIV. — С. 285.
  12. Илиона // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIIа. — С. 922.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.