Геката

Ім'я Гекати виводять від грец. hekaton — «сто», бо вона протягом ста років затримувала тіні непокірних померлих на берегах Стіксу. Гомер не знав Гекати; її культ перейшов до греків від фракійців. У «Теогонії» Гесіода Геката — дочка титана Перса; інші називають її дочкою Зевса й Деметри або Зевса й Гери, тоді, ймовірно, першим історично грецьким ім'ям її було Ангела.

Геката дарує мудрість на народних зборах, щастя на війні, багату здобич на полюванні. Культ Гекати як богині підземного царства зливається з культом Персефони. Як і Артеміду, її вважали володаркою звірів, покровителькою мисливства. У культі Гекати прослідковуються риси місячного божества, тому вона іноді ототожнювалась із Селеною. Священною твариною Гекати була самка собаки; в жертву богині приносили цуценят.

Вона поставала високою жінкою з двома смолоскипами в руках, іноді у вигляді трьох жінок, з'єднаних спинами. На фризі Пергамського вівтаря Геката триголова й шестирука, озброєна смолоскипом, мечем та списом. На думку Клеомеда, потрійне обличчя Гекати означало три форми місячного диска. За Сервієм, це увінчана трояндами лагідноока богиня пологів Люцина, горда богиня полювання Артеміда і Геката, яка визначає смертним останню годину.

У римській міфології із Гекатою ототожнювалась богиня Луна.

На честь богині названо астероїд 100 Геката.

Святилища Гекати існували в Беотії, Егіні, Елевсінії й інших містах. Зображення Гекати були в Афінах біля кожного будинку.

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.

• Геката // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 231-232. — 1000 екз.