Гематокрит

Гематокри́т[1] (гематокри́тна величина́, гематокри́тне число́[2]) — відношення об'єму еритроцитів до об'єму крові. Зрідка гематокрит визначається як відношення сумарного обсягу усіх формених складників крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити) до загального обсягу крові[3][4]. Різниця в цьому визначенні невелика, оскільки 99 % загального об'єму формених елементів крові складають саме еритроцити.

Зліва кров відстоялася і відбувся розподіл на плазму та формені елементи, справа — свіжонабрана кров.

Гематокрит (Ht) визначають у відсотках, щодо загального об'єму крові (тоді його позначають «%»), або в літрах на літр (л/л) — тоді його позначають десятковим дробом (з точністю до сотих), що відповідає частці еритроцитів в 1 літрі крові (450 мл клітин в 1 літрі крові = 0,45 л/л = 45 %).

Також гематокритом називають прилад, за допомогою якого визначають гематокритне число.

Фізіологічні показники

У нормі гематокритне число:

Складові крові
  • у чоловіків дорівнює 0,40—0,48
  • в жінок — 0,32—0,42.[5]

У новонароджених гематокрит приблизно на 20 % вищий, а у маленьких дітей — приблизно на 10 % нижчий, ніж у дорослих.[джерело?]

У 1-й день після народження гематокритне число вище, ніж у дорослих і становить 54 %. На 5-8 добу в новонародженого гематокритне число становить 50-52 %, до завершення 1-го місяця — 42 %. У дитини віком 1 рік гематокритне число дорівнює 35 %, у 5 років — 37 %, в 11-15 років — 39 %. Під час завершення статевого дозрівання гематокритне число досягає показника дорослих.[6]

Гематокрит нижчий у периферійній (капілярній) крові порівняно з «центральною».

Визначення

Визначення гематокриту проводять за допомогою спеціальної скляної градуйованої трубочки — гематокриту, яку заповнюють кров'ю і центрифугують. Після чого вимірюють, яку її частину обіймають еритроцити. На сьогоднішній день все частіше використовують визначення гематокритного числа в напівавтоматичних або автоматичних аналізаторах.

Примітки
  1. В. Г. Шевчук та інш., 2018, С.258.
  2. І. В. Міщенко та інш., 2019, С.6
  3. І. А. Іонов та інш., 2017, С.8
  4. Гематокрит
  5. І. А. Іонов та інш., 2017, С.46
  6. І. В. Міщенко та інш., 2019, С.12-13

Джерела
  • Фізіологія системи крові: навчально-методичний посібник для студентів / І. В. Міщенко, Г. П. Павленко, О. В. Коковська. — Полтава, 2019.- 210 с. Ел.джерело Архівовано 14 липня 2021 у Wayback Machine.
  • Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закл. / В. Г. Шевчук, В. М. Мороз, С. М. Бєлан та ін.. – Вид. 4-те. – Вінниця : Нова Книга, 2018. – 448 с. Зміст ISBN 978-966-382-694-3
  • Іонов І. А., Комісова Т. Є., Слюсарєв В. Ф., Шаповалов С. О. Фізіологія крові та внутрішнього середовища: методичні рекомендації / І. А. Іонов, Т. Є. Комісова, В. Ф. Слюсарєв, С. О. Шаповалов. — Харків: ЧП Петров В. В., 2017. — 48 с. Ел.джерело

Література
  • Клінічна гематологія. Частина 1. Анемії: метод. вказ. для студентів і лікарів-інтернів / упоряд. Л. В. Журавльова, О. О. Янкевич. — Харків: ХНМУ, 2015. — 44 с. Ел.джерело (С.5,8,9,11,27,29,34,39)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.