Генерал-фельдцейхмейстер

Генерал-фельдцейхмейстер (нім. General Feldzeugmeister) — військове звання, титул та чин в Російській імперії 1796–1917 та низці європейських країн. Головний начальник артилерії в російській, прусській (до 1757) і німецькій (19 — початок. 20 століть) арміях (від нім. Feldzeug — гармата).

У Російській імперії посада заснована в 1699 і присвоєна начальникові Пушкарського наказу царевичеві А. А. Імеретінському; права встановлені Військовим статутом 1716. У 19 — початку 20 століть генерал-фельдцейхмейстер завідував особовим складом артилерії, стройовою підготовкою, навчальною частиною.

З 1798 посаду генерал-фельдцейхмейстера зазвичай обіймав один з членів імператорського роду та вона носила почесний характер. З 1909 була незаміщеною.

Чин скасований 16 (29) грудня 1917 року декретом Ради Народних Комісарів «Про зрівняння всіх військовослужбовців в правах».