Гербіфаги (захист рослин)

Гербіфа́ги — від (лат. herba — трава, рослина + ;дав.-гр. φάγος — «пожирач») — тварини, що здатні знижувати чисельність бур'янів і тому можуть бути використані для біологічної боротьби з ними.

Здебільшого, практичне використання гербіфаги знаходять для придушення масового розмноження інтродукованих бур'янів. Потрапивши за межі свого природного ареалу, рослина опиняється поза стримуючою дією природних ворогів і тому чисельність її популяцій швидко зростає. Тож, інтродукція одного або декількох природних ворогів може допомогти вирішити проблему[1].

В 1938 році у місті Далбі (англ. Dalby) штата Квінсленд австралійські фермери поставили оцей пам'ятник на згадку про гусениць, що врятували Австралию от пошесті опунції[2]. Переклад тексту, що є на монументі, див. у детальному описі фото

Класичним прикладом гербіфагу, що знайшов ефективне використання, є кактусова вогнівка Cactoblastis cactorum — метелик, гусінь якого харчується кактусом опунцією. Завезення її до Австралії дозволило врятувати пасовища від заростання колючим кактусом опунцією. Аналогічним чином чисельність європейських пасовищних бур'янів з роду будяків (Carduus) вдалося різко знизити завдяки інтродукції жука-довгоносика Rhinocyllus conicus.

Звичайно, проект використання гербіфага включає стандартну технологію. На природній батьківщині бур'яна встановлюють коло тварин — його природних споживачів[3]. Потім серед них визначають декілька перспективних для використання у якості гербіфагів і ретельно вивчають їх біологію. Використанню гербіфага поза межами його ареалу може заважати невідповідність клімату, невисока плодючість тварини, її широкий раціон, який включая рослини, що культивуються або є рідкісними на новому місці[4]. З огляду на останнє, успішні програми інтродукції включали гербіфагів, вузько спеціалізованих у харчуванні. Коли рішення про інтродукцію прийнято, гербіфагів масово збирають у природі, розводять у лабораторіях і переселюють. Певний період після цього ведуть спостереження за ефективністю пригнічення бур'яну.

Інколи бажаного ефекту можна досягти використанням цілого комплексу гербіфагів та/або використанням їх разом з іншими методами захисту рослин[5].

Примітки
  1. Бондаренко Н. В. Биологическая защита растений. М.: Агропромиздат, 1986. — 276 с.
  2. Patterson, Ewen K. 1936. The World's First Insect Memorial. «The Review of the River Plate», December, pp.16-17
  3. Goeden, R.D.1974. Comparative Survey of the Phytophagous Insect Faunas of Italian Thistle, Carduus pycnoctphalus, in Southern California and Southern Europe Relative to Biological Weed Control // Environ. Entomol., Vol.3. № 3. P. 464—474
  4. Есипенко Л. П. Новый подход в биологическом подавлении амброзии полыннолистной (Ambrosia artemisiifolia L .) на Юге России // Научный журнал КубГАУ, 2012, 79(05): 1-11 — http://ej.kubagro.ru/2012/05/pdf/51.pdf
  5. Andres L. A., Goeden R. D.1971. The biological control of weeds by introduces natural enemies // In: C.B. Huffaker [ed.]. Biol, Control , , NY, Plenum Press, chapter 6, p. 143—164
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.