Герман (магістр армії)
Герман (до 505 — 550) — державний та військовий діяч Візантійської імперії.
| Герман | |
|---|---|
| Γερμανός | |
 Герман у почті імператора Юстиніана I | |
| Народився |
до 505 Бедеріана |
| Помер |
550 біля Сердики |
| Підданство | Візантійська імперія |
| Національність | іллірієць |
| Титул | патрикій |
| Посада | magister militum, |
| Військове звання | генерал |
| Конфесія | християнство |
| Рід | династія Юстиніан |
| Батько | Дорофей |
| Брати, сестри | Boraidesd і Justusd |
| У шлюбі з |
Пассара Матасунта |
| Діти | 2 сини і 1 донька |
Життєпис
Син Дорофея. Народився у містечку Бедеріан (область Іллірик, сучасна південна Сербія). Про дату народження та молоді роки вкрай суперечливі відомості (більш-менш відомо, що народився до 505 року). Піднесення кар'єри відбулося, коли його стрийко Юстин 518 року став імператором Візантії. Того ж року отримав титул vir illustris (ясновельможний пане). 519 року призначено на посаду магістра усієї Фракії (фактично стратегом-автократом). Йому також підпорядковувалися загони з Малої Скіфії. Основним завданням було захисти кордони імперії від нападу племені антів.
У 527 році призначається очільником презентальних військ (magister militum praesentalis). У 536 році отримав титул патрикія. Германа було спрямовано до Африки для придушення повстання в армії під проводом Стотци, з чим раніше не впоралися магістри Соломон і Велізарій. Герман вирішив розв'язати питання дипломатичним шляхом. Виступивши з примирної позиції і виплативши заборгованості, він провів розвідку розташування повсталої армії. Навесні 537 року Герман у битві при Скале Ветер розгромив непримиренну частину заколотників на чолі Стотцей. Потім відновив дисципліну, придушивши ще одну змову на чолі з Максиміном. За це призначено екзархом Африки.
Герман у 539 році повернувся до Константинополя. У 540 році на чолі військ рушив проти Персії. Спочатку отаборився в Антіохії. Зважаючи на чисельну перевагу супротивника, не зміг запобігти катастрофічному розграбуванню Антіохії в тому ж році, відступивши до Кілікії. 541 року командування над військами на сході передав Велізарію, а сам повернувся до столиці імперії. тут внаслідок інтриг імператриці Феодори було відсунуто від значущих посад.
У 548 році після смерті імператриці Феодори стає найвпливовішим серед усього почту імператора Юстиніана I. Більшість знаті та чиновників розглядали Германа як спадкоємця трону. У 549 році магістр Артабан планував повалити імператора, звівши на трон Германа, хоча останній не знав про це. Юстин, син Германа, довідався про змову й розповів батькові. Той доповів Леонтію Марцеллу, доместіку (командиру) екскувітів, що призвело до арешти змовників.
У 550 році призначено magister militum для війнни в Італії проти Королівства остготів. Для зміцнення свого становища та привернення на свій бік остготську знать Герман оженився на Матасунті, внучці короля Теодоріха I. Втім, у вересні або на початку жовтня того ж року раптово помер неподалік від Сердики.
Родина
1. Дружина — Пассара. що ймовірно походила з роду Аніціїв.
діти:
- Юстин (бл. 522—566), військовий діяч, консул 540 року
- Юстиніан (д/н—582), магістр армії
- Юстина (527 — після 545)
2. Дружина — Матасунта, донька Флавія Євтарика Цилліки.
Діти:
- Герман (550/551 — д/н)
Джерела
- Kallenberg H. Germanus Justinians Vetter, nicht Neffe // Berliner Philologischer Wochenschift. — 1915. — № 35. — P. 991—992.
- Kazhdan, Alexander Petrovich (1991). The Oxford Dictionary of Byzantium. Nova Iorque e Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-504652-8
- Глушанин Е. П. Военная знать ранней Византии. — Барнаул: Алтайское книжное издательство, 1991. — 243 с.
- Martindale J. R. The Prosopography of the Later Roman Empire. — Cambridge University Press, 1992. — Т. IIIA. — 760 p. — ISBN 0 521 20160 8.
- J. A. S. Evans: The age of Justinian: the circumstances of imperial power. Routledge, 2000. ISBN 978-0-415-23726-0.