Геродот (кратер)
Геродот (лат. Herodotus) — кратер, розташований в північно-східній частині океану Бур на видимій стороні Місяця. Названий на честь давньогрецького історика Аристарха Самоського, давньогрецького астронома (310–230 до н. Е.) затверджена Міжнародним астрономічним союзом в 1935 р. Джерело кратера відноситься до Пізньоімбрійського періоду. Найближчими сусіди кратера — Аристарх, на північному сході кратера — Прінц, далі на північному сході лежать гори Харбінгер.
| Геродот | |
|---|---|
|
 | |
| Координати | 23.2° пн. ш. 49.7° зх. д. |
| Діаметр | 35[1] км |
| Глибина | 1,5[2]. км |
| Довгота ранкового термінатора |
49° |
| Епонім | Геродот |
  Геродот | |
Місцевість навколо кратера цікава великою кількістю гряд і борозен. Селенографічні координати центру кратера 23.25° пн. ш. 49.84° зх. д., діаметр 35,87 км[1], глибина 1,3 км[3]. Верхній знімок зроблений з борту Аполлона-15 в напрямку півдня, тобто знімок розгорнуть на 180 градусів. Нижній знімок має нормальну орієнтацію на північ. Верхній знімок зроблений з борту Аполлона-15 в напрямку півдня, тобто знімок розгорнутий на 180 градусів.
Кратер має злегка неправильну форму і порівняно тонкий вал, дно кратера рівне, заповнене базальтовою лавою. Внаслідок цього альбедо кратера значно нижче, ніж у сусіднього, набагато більш помітного, кратера Аристарх. Вал кратера дуже добре зберігся, в північно-західній частині вала знаходиться невеликий сателітний кратер, Геродот N. У північно-східній частині вала наявний провал в напрямку долини Шретера (див. нижче). Максимальне піднесення вала кратера над дном близько 1200 м — в східній частині валу. Центральний пік відсутній, системи променів немає. Обсяг кратера становить 821 куб.км.[4]. 25 км на північ від валу кратера починається найцікавіше освіта — долина Шретера протяжністю близько 160 км і глибиною до 1 км. Долина ймовірно прорізана швидким потоком лави або утворилася при обваленні лавового тунелю. Долина починається з невеликого кратера, що отримав неофіційну назву — «Голова Кобри».
Cупутникове кратери
За угодою ці функції визначені на місячних картах, поміщаючи лист на стороні кратера середині, яка найближче до «Геродот».[5]
| Геродот | Широта | Довгота | Діаметр |
|---|---|---|---|
| A | 21.5° N | 52.0° W | 10 км |
| B | 22.6° N | 55.4° W | 6 км |
| C | 21.9° N | 55.0° W | 5 км |
| E | 29.5° N | 51.8° W | 48 км |
| G | 24.7° N | 50.2° W | 4 км |
| H | 26.8° N | 50.0° W | 6 км |
| K | 24.5° N | 51.9° W | 5 км |
| L | 26.1° N | 53.2° W | 4 км |
| N | 23.7° N | 50.0° W | 4 км |
| R | 27.3° N | 53.9° W | 4 км |
| S | 27.7° N | 53.4° W | 4 км |
| T | 27.9° N | 53.8° W | 5 км |
Див. також
- Список кратерів Місяця
Примітки
- Довідник Міжнародного Астрономічного Союзу
- John E. Westfall’s Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000)
- John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000)
- Bussey, B.; Spudis, P., (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 0-521-81528-2.
Література
- Морфологический каталог кратеров Луны. /Ж. Ф. Родионова, А. А. Карлов, Т. П. Скобелева и др. Под общей редакцией В. В. Шевченко. — М.: Изд-во МГУ, 1987. — 173 с.
- Andersson, L. E.; Whitaker, E. A. (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. NASA RP-1097.
- Blue, Jennifer (July 25, 2007). Aristarchus in Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS. Retrieved 2014-07-26.
- Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81528-4.
- Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 978-0-936389-27-1.
- McDowell, Jonathan (July 15, 2007). «Lunar Nomenclature». Jonathan's Space Report. http://host.planet4589.org/astro/lunar/. Retrieved 2007-10-24.