Аристарх (кратер)

Ариста́рх (лат. Aristarchus) — ударний кратер на Місяці. Розташований на північному заході видимого боку Місяця. Він є найяскравішим великим утворенням на поверхні Місяця, з альбедо майже вдвічі більшим, аніж в більшості утворень на Місяці. Він досить яскравий і його можна побачити неозброєним оком і особливо він помітний при спостереженні Місяця через великий телескоп. Назву присвоєно італійським астрономом Джованні Баттіста Річчолі на честь давньогрецького астронома Аристарха Самоського (310—230 до н. е.) і затверджено Міжнародним астрономічним союзом в 1935 р. Виникнення кратера відноситься до коперниковського періоду.

Характеристики кратера
Аристарх

Знімок телескопа «Хаббл», накладений на модель рельєфу, створену за даними апарату «Clementine»
Координати 23.8° пн. ш. 47.5° зх. д. / 23.8; -47.5
Діаметр 42 км
Глибина 3,7 км
Довгота ранкового
термінатора		 48°
Епонім Аристарх Самоський
Рік затвердження 1935
SAI-індекс 1958

Аристарх

Селенографічні координати центру кратера 23.73° пн. ш. 47.49° зх. д. / 23.73; -47.49, діаметр 39,99 км[1], глибина 3,15 км[2]. Найближчими сусідами кратера є Геродот на південному заході і залишки кратера Принц на північному сході, далі на північному сході лежать гори Харбінгер. На північний захід від кратера лежить долина Шретера, на півночі — борозни, названі по імені кратера.

Опис

Кратер Аристарх розташований на скелястій височині, що має назву Плато Аристарха і в свою чергу розташоване в середині Океана Бур, найбільшого місячного моря. Плато являє собою піднятий район діаметром близько 120 км з піднесенням над рівнем океану приблизно 2000 м, багатий структурами вулканічного походження, в тому числі борознами.

Яскравість кратера пояснюється його молодим віком — йому приблизно 450 млн років, внаслідок чого породи, викинуті при падінні метеорита, не встигли потемніти під впливом сонячного вітру в процесі космічного вивітрювання. Внутрішня частина кратера має яскравість 9½ ° за таблицею яскравостей Шретера, центральний пік — 10°. Удар відбувся після утворення променевого кратера Коперника, але до появи кратера Тихо.

В центрі кратера розташований горбок. Дно кратера здається рівним, однак фотографії з орбітальних апаратів «Лунар орбітер» показують, що поверхня покрита багатьма невеликими пагорбами, смугастими виїмками і деякими невеличкими тріщинами. Зовнішня стінка терасоподібна, багатокутної форми і покрита яскравим покривалом викидів. Вони розташовані у вигляді яскравих променів на південь і південний схід, що дозволяє припускати, що Аристарх був, скоріш за все, утворений навскісним ударом з північного сходу, а до їхнього складу входять як з плато Аристарх, так й з місячного моря.

На противагу кратеру Аристарх плато Аристарх має досить низьке альбедо у видимій частині спектра. Матеріал має аномально сильне ультрафіолетове (УФ) поглинання, що було помічено в 1911 році фізиком Робертом Вудом при зйомці Місяця в ультрафіолетовому спектрі. Нині вважається, що аналогом порід плато Аристарх є помаранчевий ґрунт (колір ґрунту надають помаранчеві сферичні частинки діаметром близько 0,2 мм з стеклоподобную вулканічного матеріалу), виявлений Харрісоном Шміттом і Юджином Сернаном (Аполлон-17) при висадці на Місяць в районі кратера Шорті в долині Таурус-Літтров.

  • Аристарх (в центрі) і Геродот (справа). Фото з Apollo 15
  • Аристарх
  • Фото під кутом крупним планом з Аполлон 15. Фото НАСА.

Сателітні кратери

За угодою ці функції визначені на місячних картах, поміщаючи лист на стороні кратера середині, яка найближче до «Аристарх».[3]

Аристарх Широта Довгота Діаметр
B 26,28° N 46,85° W 6,95 км
D 23,73° N 42,88° W 4,65 км
F 21,67° N 46,57° W 17,6 км
H 22,61° N 45,74° W 4,43 км
N 22,83° N 43,03° W 3,14 км
S 19,29° N 46,28° W 3,8 км
T 19,67° N 46,5° W 3,33 км
U 19,73° N 48,64° W 3,45 км
Z 25,49° N 48,49° W 7,74 км

Література
  • Морфологический каталог кратеров Луны. /Ж. Ф. Родионова, А. А. Карлов, Т. П. Скобелева и др. Под общей редакцией В. В. Шевченко. — М.: Изд-во МГУ, 1987. — 173 с.
  • Andersson, L. E.; Whitaker, E. A. (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. NASA RP-1097.
  • Blue, Jennifer (July 25, 2007). Aristarchus in Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS. Retrieved 2014-07-26.
  • Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81528-4.
  • Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 978-0-936389-27-1.
  • McDowell, Jonathan (July 15, 2007). «Lunar Nomenclature». Jonathan's Space Report. http://host.planet4589.org/astro/lunar/. Retrieved 2007-10-24.

Інтернет-ресурси

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аристарх (кратер)

Див. також

Примітки
  1. Довідник Міжнародного Астрономічного Союзу
  2. John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000)
  3. Bussey, B.; Spudis, P., (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 0-521-81528-2.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.