Гней Кальпурній Пізон (консул-суфект 23 року до н. е.)
Гней Кальпу́рній Пізо́н (лат. Gnaeus Calpurnius Piso; 75 до н. е. — 20 до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської імперії, консул-суфект 23 року до н. е.
Гней Кальпурній Пізон | |
---|---|
Народився | 1 століття до н. е. |
Помер | невідомо |
Країна | Стародавній Рим |
Діяльність | політик, військовослужбовець |
Посада | консул-суффект і давньоримський сенатор |
Батько | Gnaeus Calpurnius Pisod[1] |
Діти | Гней Кальпурній Пізон |
Життєпис
Походив з впливового плебейського роду Кальпурнієв. Син Гнея Кальпурнія Пізона, квестора пропретора провінції Іспанії у 65—64 роках до н. е. У громадянській війні поміж Гаєм Цезарем та Гнеєм Помпеєм Пізон підтримав останнього. У 49 році до н. е. обійняв посаду проквестора Іспанії. У 46 році до н. е. в Африці командував мавританською кіннотою у війську Квінта Цецилія Метелла Сципіона й досяг певних успіхів.
Після смерті Цезаря приєднався до Брута й Кассія. Потім Пізон був квестором у Секста Помпея на Сицилії. Після закінчення громадянських воєн Кальпурній був відновлений у правах й отримав дозвіл повернутися, проте демонстративно утримувався від участі в політичному житті. У 23 році до н. е. за пропозицією Октавіана Пізон обійняв посаду консула-суфекта разом з Луцієм Сесцієм Альбаніаном Квіриналом. Під час своєї тяжкої хвороби у цьому році Октавіан Август доручив Гнею Кальпурнію зберігати документи з переліком військ та державних доходів. Подальша доля Гнея Пізона невідома.
Родина
- Дружина — Павла Попілія.
- Діти:
- Гней Кальпурній Пізон, консул 7 року до н. е.
- Луцій Кальпурній Пізон, консул 1 року до н. е.
Джерела
- Fasti Cap. CIL I2 p. 58 (лат.)
- Cynthia Damon (Hrsg.): The Senatus consultum de Cn. Pisone Patre. Text, translation, discussion. Johns Hopkins Univ. Press, Baltimore 1999 (American Journal of Philology, 120,1, Special issue). (англ.)
- Любкер Ф. Calpurnii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 239–240.