Годі

«Го́ді»[1][2] (фр. Fini) новела французького письменника Гі де Мопассана, видана у 1885 році. Сюжет твору розповідає про зустріч давніх коханців, що не бачились 25 років.

«Годі»
Автор Гі де Мопассан
Назва мовою оригіналу фр. Fini
Країна Франція
Мова французька
Жанр новела
Місце Париж
Укр. видавництво Дніпро
Видавництво газета «Le Gaulois»
Видано 14 липня 1884
Перекладач(і) Іван Рильський
Тип носія на папері
Попередній твір Тик
Наступний твір Мої двадцять п'ять днів

Історія

Гі де Мопассан вперше опублікував цю новелу в газеті «Le Gaulois» 27 липня 1885 року. Пізніше письменник включив її до збірки «Носій», виданій 1900 року. В українському перекладі твір побачив світ у видавництві «Дніпро» двічі: у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана (1969—1972)[2] і двотомному виданні вибраних творів письменника (1990)[1] (обидва рази у перекладі Івана Рильського).

Сюжет

Граф де Лормерен ще зберіг ознаки молодечої свіжості, його і досить вважають красенем. Він отримує лист від Лізи де Ванс, яка призначає йому зустріч і нагадує, що є давньою знайомою графа, з якою він не бачився 25 років. В житті старого парубка було багато жінок, однак він точно знає, що хотів би зустрітися лише зі своєю «попелястою квіткою Лізою». Граф радо спішить на зустріч. Та у вітальні своє подруги не впізнає у бабусі навпроти об'єкт своїх молодечих жадань. Час жорстоко відбився на об'єкті його любові. Коли ж до вітальні заходить дочка Лізи, граф упізнає в її рисах свою «попелясту квітку». Схожість настільки разюча, що граф під впливом сильних почуттів ледь не втікає з господи де Вансів. Вдома він роздивляється себе у дзеркало, підсвідомо оцінюючи власну привабливість. Та оскільки його почуття спрямовані не на справжню Лізу, а на її «реінкарнований» образ в особі дочки, граф сам собі каже «Годі»[1].

Аналіз твору

В новелі «Годі» Гі де Мопассан підіймає філософське питання «Чи може кохання існувати довго без підживлення фізичною красою?» І сам же дає відповідь — «Ні». На думку письменника, який і сам був дуже непостійним у стосунках і любив багатьох жінок, кохання потребує постійної стимуляції ззовні. У випадку з графом де Лормереном тким стимулом стає юна дочка, як дві краплі води схожа на матір. Разом з тим, автор не припускає розвитку явного мезальянсу, тому головний герой новели переборює власні почуття і ставить хрест над підсвідомим намаганням залицятися до «нової Лізи».

Попри глибину висвітлених етичних питань сюжет цього твору не оригінальний. В основних рисах він стисло передає зміст пізнішого і відомішого роману Гі де Мопассана «Сильна, мов смерть» (1889)[3]. В романі виникає аналогічна колізія між підстаркуватим коханцем, коханкою майже такого ж віку та її юною дочкою. На відміну від новели, розв'язка подій у романі набуває трагічних рис.

Джерела

  1. Гі де Мопассан Твори. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 633—639.
  2. Гі де Мопассан Твори в восьми томах / ред. Д. В. Затонський — Київ: Дніпро, 1969—1972. — Т. 8.
  3. Гі де Мопассан Твори. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 149—324.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.